« 2024. № 5 (179)

Народознавчі зошити.  2024. № 5 (179).  С. 1085—1095

УДК 726.1.05(477)”19/20″

DOI https://doi.org/10.15407/

ТРАДИЦІЙНІСТЬ ФОРМ БАНЕВИХ ЗАВЕРШЕНЬ ЦЕРКОВ УКРАЇНСЬКОГО АРХІТЕКТУРНОГО МОДЕРНУ ТА ЇХНЄ НОВАТОРСЬКЕ ВИРАЖЕННЯ В СУЧАСНОМУ ХРАМОБУДУВАННІ

ГНІДЕЦЬ Ростислав

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1351-4986
  • кандидат архітектури, доцент,
  • Національний університет «Львівська політехніка»,
  • кафедра архітектури та реставрації,
  • вул. С. Бандери, 12, 79013, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: rostyslav.b.hnidets@lpnu.ua

Анотація. Розглядаютьсяпитання формування баневих завершень церковних будівель, їхні типологічні та конструктивно-просторові різновиди, що впливають на тектонічні особливості в українському храмобудуванні. Оскільки баня стала квінтесенцією висотного розвитку в українській церковній архітектурі, то саме вона є тим креативним чинником, завдяки якому будівничі храмів українського архітектурного модерну творили насправді досконалі взірці українського храму. Метою цього дослідження є виявлення закономірностей формування баневих завершень храмових будівель, які стали притаманною особливістю архітектури української церкви, формування стилістики цих звершень у церковних будівлях українського архітектурного модерну на підґрунті архітектурно-будівельної традиції та їх проявлення в сучасних українських храмах та храмобудуванні загалом.

Хронологічні межі дослідження — кін. ХІХ ст. — 20—30-ті рр. ХХ ст. Зауважується також, що будівлі цього періоду відзначалися особливою гармонійністю, масштабністю та пропорційною довершеністю стосовно навколишньої забудови та місцевості. Зведені в містах та містечках, вони ніколи не справляли враження масивної брили, перевантаженої чи пересиченої домінантами, як це можемо спостерігати в деяких сучасних будівлях храмів.

Методологія розвідки ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах та основних вимогах, які ставляться щодо праць етнологічного спрямування.

Ключові слова: закономірності формування, баневі завершення, архітектуро-будівельна традиція, український архітектурний модерн, трансформація, сучасне храмобудування.

Надійшла 23.09.2024

Список використаних джерел

  • 1. 100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного. Авт.-упор. Х. Лев, В. Слободян, Н. Філевич. Львів, 2015. 132 с.: іл.
  • 2. Гнідець Р. Особливості баневої структури в церквах Галичини ХІХ — 20—30-х рр. ХХ ст. та їх сучасне втілення в храмовому будівництві. Записки НТШ. Львів: Видавничий комплекс НТШ, 2001. Том CCXLI: Праці комісії архітектури та містобудування. С. 341—360.
  • 3. Тимошенко Сергій. Повернення. За наук. ред. О. Михайлишин. Харків: Раритети України, 2021. 288 с.; іл.
  • 4. Галишич Р. Українська церковна архітектура: монументально декоративне мистецтво зарубіжжя. Львів: Сполом, 2002. 336 с.: іл.
  • 5. Слободян В. Сакральні споруди архітектура Романа Грицая. Вісник Інст-ту «Укрзахідпроектреставрація». Число 3. Львів: Інст-т «Укрзахідпроектреставрація», 2003. С. 79—88.
  • 6. Нога О. Український стиль в церковному мистецтві Галичини ХІХ — початку ХХ ст. Львів: Українські технології; Фабрика Івана Левинського, 1999. 160 с.
  • 7. Гнідець Р.Б. Конструктивні особливості хрестово-баневої структури українських церков Княжої доби (Х—ХІІІ ст.). Вісник НУ «Львівська політехніка». Архітектура. № 410. Львів: Львівська політехніка, 2000. С. 326—332.
  • 8. Історія української архітектури. Ю.С. Асєєв, В.В. Ве­чер­сь­кий, О.М. Годованюк. За ред. В.І. Ти­мо­фі­єнка. Київ: Техніка, 2003. С. 100—173.
  • 9. Логвин Н. Хрестово-банні храми Стародавнього Києва в контексті середньовічної східнохристиянської традиції. Архітектурна спадщина України. За ред. В.І. Тимофіїнка. Київ, 1997. С. 51—59.
  • 10. Логвин Г.Н. По Україні: Стародавні мистецькі па­м’ятки. Київ: Мистецтво, 1968. С. 288—296.
  • 11. Павлуцький Г. Дерев’яні та муровані храми України. Передм. А.О. Пучкова; додатки В.В. Вечерського; перекл. О.В. Ушкалова; упор. О.О. Савчук. Харків: Вид-ць О. Савчук, 2017. 214 с.: іл.
  • 12. Тимофієнко В.І. Історія української архітектури. Київ: Техніка, 2003. С. 358—388.
  • 13. Щербаківський В. Дерев’яні церкви на Україні та їх типи. Вид-во НТШ. Львів, 1903. 23 с.
  • 14. Buxston D. The wooden churches of eastern Europe: Antroductory survey. Cambridge: Cambridge University Press. P. 193—196.
  • 15. Гнідець Р. Особливості баневих просторів храмів в архітектурі Львівського собору св. Юра. Київська церква. Альманах християнської думки. Київ; Львів: Провінція оо. Василіян «Найсвятішого Спасителя в Україні», 2001. № 1 (12). С. 143—148.
  • 16. Логвин Г. Стильові особливості архітектури й монументального мистецтва українського бароко. Архітектурна спадщина України. За ред. В.І. Тимофієнка. Київ, 1997. С. 51—59.
  • 17. Таранущенко С.А. Народні елементи в монументальній мурованій архітектурі XVII—XVIII ст. на Сло­божанщині. Пам’ятки архітектури. Київ, 1992. № 1—2. С. 58—83.
  • 18. Гнідець Р. Особливості формування архітектури укра­їнських церков в аспекті розвитку їх баневих структур. Вісник ЛДАУ. № 4. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. Львів, 2003. С. 143—148.
  • 19. Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII вв. Москва, 1967. С. 154—171.
  • 20. Залозецький В. Готичні і барокові церкви в Карпатських краях. Вісник Інст-ту «Укрзахідпроектреставрація». Львів: Інст-т «Укрзахідпроектреставрація», 2003. Число 13. С. 177—231.
  • 21. Жук Р. Ритмічні особливості української церковної ар­хітектури. Пам’ятки України. Київ, 1991. № 4. С. 38—45.
  • 22. Слободян В. Архітектор Лев Левитський. Вісник Інст-ту «Укрзахідпроектреставрація». Число 15. Львів: Інст-т «Укрзхідпроектреставрція», 2005. С. 12—20.
  • 23. Kurek J. Sacrum i mentalność w kształtowaniu świątyn i kościoła wchodniego: Monografia. Kraków: PKim. Kosciuszki, 1997. S. 122—131.
  • 24. Гнідець Р. Церковна архітектура України як середник формування духовно-сакрального простору. Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. Львів: Логос; Львівський музей релігії, 2009. Книга 2. С. 398—404.
  • 25. Українська церковна архітектура: монументальне декоративне мистецтво зарубіжжя. За редакцією Р. Галишича. Львів: Сполом, 2002. С. 188—295.
  • 26. Сирохман М. Дерев’яні церкви та дзвіниці Закарпаття. Науково-популярне видання. Словаків; Україна, 2016. 188 с.
  • 27. Гнідець Р.Б. Дерев’яне храмобудування України: збереження традиції та сучасність. Будівництво України. Науково-виробничий журнал. Київ: Укрархбудінформ, 2008. № 8. С. 26—32.
  • 28. Гнідець Р. Архітектура українських церков. Конструкція і форма. Львів: Львівська політехніка, 2009. 144 с. (Навч. посібник. 2-ге вид., виправлене і доповнене).
  • 29. Гнідець Р. Зміст та форма як вираження суті сакрального простору в храмобудуванні України. Вісник НУ «Львівська політехніка». Архітектура. Львів: Львів­ська політехніка, 2009. № 656. С. 18—23.
  • 30. Hewryk T.D. Masterpieces in woodhouse of workship in Ukraine. The Ukrainian museum of New-York. 1987. 112 p.
  • 31. Гнідець Р. Баневий простір і його архітектурне вирі­шення в сучасних храмових будівлях. Сучасні проблеми архітектури і містобудування: Науково-технічний збірник. Відп. за ред. М.М. Дьомін. Київ: КНУБА, 2005. Вип. 14. С. 265—281.
  • 32. Гнідець Р. Типологія і форма баневих завершень су­часних церков у просторі міста. Вісник НУ «Львівська політехніка», 2006. Архітектура. № 568. С. 186—191.
  • 33. Гнідець Р.Б. Архітектура церкви: модерність традиції чи авангард. Журнал Є. Архітектура, будівництво, інтер’єр, мистецтво. Львів: Артсервіс, 2007. № 3. С. 2—5.
  • 34. Усцінович Є. Між Сходом і Заходом: сучасна культова архітектура християнського пограниччя в Польщі. Журнал Є. Архітектура, будівництво, інтер’єр, мистецтво. Львів: Артсервіс, 2007. № 1—2. С. 2—6.
  • 35. Religious Architecture: Techniques &Architecture. № 405. Paris, 1992—1993. P. 34—66.
  • 36. А+С/Art+Construction; Архітектура+структура. Сакральна архітектура. Київ: Видавничий дім А+С, 2009. № 2—3. 250 с.
  • 37. Гнідець Р. Традиція і сучасність в церковній архітектутрі Львова. Записки НТШ. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів: Видавничий комплекс НТШ, 2008. Том CCLV. С. 299—313.
  • 38. Гнідець Р.Б. Структурні компоненти формування церковного простору у храмовій архітектурі України. Будівничий Галичини. Технічний науково-популярний журнал. Львів: В-во ЛНАУ, 2015. С. 51—54.
  • 39. Гнідець Р., Ясінський М. Нові дерев’яні церкви в структурі міських просторів Львова. Вісник НУ «Львівська політехніка». Серія «Архітектура». Вип. 2. № 2. Львів: Львівська політехніка, 2020. С. 59—66.
  • 40. Гнідець Р., Ясінський М. Український архітектурний модерн у творчості Івана Левитського. Вісник НУ «Львівська політехніка». Серія «Архітектура». Вип. 3. № 2. Львів: Львівська політехніка, 2021. С. 18—27.
  • 41. Гординський С. Сакральне мистецтво української діаспори. Українське скральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи. Львів: Свідчадо, 1994. С. 46—60.
  • 42. Жук Р. Повнозначність і культура архітектури. Записки НТШ. Праці Комісії мистецтвознавства. Львів: Вид. комплекс НТШ, 1994. Том CCXXVII. С. 175—224 (перекл. з англ. М. Прокопович).
  • 43. Таранущенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України. Київ: Будівельник, 1976. С. 237—259. 44.       Тарас Я. Сакральна дерев’яна архітектура України (Х—ХХІ ст.). Народознавчі зошити. 2015. № 1. С. 16—44.
Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »