« 2026. № 1 (187)

Народознавчі зошити. 2026. № 1 (187). С. 258—

УДК 821.161.2.09:398:7.01

DOI https://doi.org/10.15407/

Дата першого надходження статті до видання 13.01.2026

Дата прийняття статті до друку після рецензування 28.01.2026

Дата публікації (оприлюднення)

ОБРАЗ-ІНТЕРМЕДІУМ: ТРАНСФОРМАЦІЯ АРХЕТИПУ КОЗАКА МАМАЯ В ХУДОЖНІХ БІОГРАФІЯХ МИТЦІВ

ЛЕВИЦЬКА Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5033-4661
  • кандидатка філологічних наук, доцентка,
  • кафедра філології Українського католицького університету;
  • кафедра прикладної лінгвістики Національного університету
  • «Львівська політехніка»,
  • вул. Іл. Свєнціцького, 17, м. Львів, 79011, Україна,
  • Контакти: e-mail: oksana_levytska@ukr.net

Анотація. Легендарний козак Мамай із давніх народних картин та усної народної творчості у сучасній літературі та інших видах мистецтва набув ознак міфологеми як стійкого конструкту. Образ Мамая активно використовується в сучасній культурі особливо останніх десятиліть. Мета статті — дослідити актуалізацію образу козака Мамая в новітній художній біографістиці про митців, виявити звернення до цього образу в корпусі літературних творів та проаналізувати функціональність його в кожному з біографічних текстів. В основі дослідження — біографічні романи та інші охудожнені біографії про Тараса Шевченка, Корнила Устияновича, Антіна Лосенка, Сергія Васильківського, Георгія Нарбута, Катерину Білокур та ін.

У дослідженні застосовано методологію інтермедіальних студій, проаналізовано різні види міжмистецьких зв’язків: цитування народної картини, екфразис, введення Мамая як персонажа чи використання реквізиту із зображенням народної картини.

Архетип Мамая розглянуто у контексті колективної пам’яті, як візуальний код нашої історії та як інтермедіум, що передає глибинні прадавні смисли української історії, є інтермедіальним зв’язком із ранньомодерною історією. Звернено увагу на актуалізацію образу Мамая у літературі другої половини ХХ століття, зокрема в белетристиці про художників. Проаналізовано, у який спосіб художні біографії митців звертаються до архетипу Мамая, простежено функціональність образу козака Мамая в сучасних сценічних адаптаціях.

Ключові слова: козак Мамай, архетип, міфологема, фольклорний образ, інтермедіальність, українська літера-тура, усна словесність, компаративістика, живопис, беле-тризовані біографії.

Список використаних джерел

  • 1. Марченко Т. Козаки­Мамаї. Київ; Опішне: Націо­нальний музей­заповідник українського гончарства в Опішному, 1991. 80 с.
  • 2. Шкандрій М. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби. Пер. П. Таращук. Київ: Факт, 2004. 496 с.
  • 3. Щербаківський Д. Козак Мамай: Мистецько-етно-графічні праці. Упоряд., передм., комент. та прим. М. Волкової; за заг. ред. А. Ярещенка. Харків: Факт, 2008. 512 с. : іл.
  • 4. Білецький П. Народні картини Козаки Мамаї. Родовід. 1997. Ч. 2 (16). С. 28—35.
  • 5. Найден О.С. Воїн в українському фольклорі: Семантичні та образні аспекти. Київ: Стилос, 2005. 260 с.: іл.
  • 6. Ільченко О. Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця: химерний роман з народних уст. Пісні та вірші М. Рильський; іл. В. Кравченко. Київ: Радянський письменник, 1958. 587 с.
  • 7. Шевченківська енциклопедія: Образотворча спадщина. Заг. ред. О. Бороня, ред. кол.: М. Жулинський (гол.), М. Бондар. Київ: НАН України; Ліра-К, 2023. 676 с.: іл.
  • 8. Шевченко Т. Повісті. Пер. з рос. М. Чумарна. Львів: Апріорі, 2015. 320 с.: іл.
  • 9. Єнджеєвич Є. Українські ночі, або Родовід генія: роман­есе. Пер. В. Іванисенка. Львів: Атлас, 1997. 444 с.
  • 10. Федорук О. Корнило Устиянович: повість: для серед. та старш. шк. віку. Худож. І. Литвин. Київ: Веселка, 1992. 189 с.: іл. (Світоч).
  • 11. Косач Ю. Лосенко, вольний мистець (Розділ з роману). Нація в поході. Берлін, 1939. № 14/15. С. 13—16.
  • 12. Косач Ю. Запрошення на Цитеру. Заграва. Авґсбурґ, 1946. Ч. 1. С. 11—32.
  • 13. Безхутрий М. Сергій Васильківський: альбом. Київ: Мистецтво, 1987. 163 с.
  • 14. Яворівський В. Автопортрет з уяви: роман про трагічну та дивовижну долю Катерини Білокур. Київ: Брайт Стар Паблішинг, 2018. 296 с.
  • 15. Лебедєва К. 22. Містичний випадок на Вознесенському узвозі у Києві. Харків; Київ: Видавець О. Савчук, 2020. 258 с.
  • 16. Нарбут: Студії. Спогади. Листи. Реконструкція знищеного 1933 року «Нарбутівського Збірника». Упоряд. С. Білокінь. Київ: Родовід, 2020. 408 с.
  • 17. Мудрак М. Образний світ Георгія Нарбута і творення українського бренду. Київ: Родовід, 2021. 160 с.
  • 18. Каляндрук Т. Дітям про козаків. Львів: Апріорі, 2016. 60 с.: іл.
  • 19. Вздульська В. Алла Горська — донька жар­птиці. Київ: СторіЯ, 2023. 20 с.
  • 20. Алла Горська. Alla Horska: артмонографія. Упоряд. А. Яцковська. Київ: Родовід; Артфундація «Дукат», 2024. 376 с.: іл.
Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »