« 2026. № 1 (187)

Народознавчі зошити. 2026. № 1 (187). С. 59—65

УДК 726:271.4-523.4-035.3-9](477.83)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2026.01.059

Дата першого надходження статті до видання 10.01.2026

Дата прийняття статті до друку після рецензування 22.01.2026

Дата публікації (оприлюднення)

ЦЕРКВА РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ В СЕЛІ БЕРЕЖНИЦЯ. Спогад на присвяту  Борису Григоровичу Возницькому (1926—2012)

ГРИМАЛЮК Ростислава

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0007-2694-5917
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • старша наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ мистецтвознавства,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: е-mail: rosahrymal@gmail.com

Анотація. Спадщина української дерев’яної архітектури є, на жаль, дуже вразливою, оскільки ціла низка чинників спричиняються до її поступового зникнення. Серед них, насамперед,  — нетривкість матеріалу, відсутність належної державної опіки та захисту.

Метою статті є вкотре акцентувати на проблемі неповоротних втрат в царині спадщини української дерев’яної архітектури та гострій необхідності її захисту та збереження, а також залучити до наукового обігу відомості про церкву, фрагменти стінописів та про їх автора — художника М. Горбового.

Актуальність статті обумовлена невтішною долею дерев’яної церкви XVIII ст. Різдва Пресвятої Богородиці села Бережниця Жидачівського району. Церква пережила кілька воєн, радянські часи, але не змогла пережити нинішню байдужість. На момент експедиції 2006 р., організованої Б. Возницьким, від старовинної будівлі церкви та дзвінниці, зведених у 1724 р., залишився, практично, кістяк. На вцілілих частинах стін виднілися фрагменти стінописів пензля М. Горбового (1894 року). На нинішній час церква втрачена.

Об’єктом дослідження є церква Різдва Пресвятої Богородиці с. Бережниця. Методологія дослідження ґрунтується на системно-історичному підході та методах наукового аналізу, аналітичної інтерпретації та історичної реконструкції.

Ключові слова: українські дерев’яні церкви, церква Різдва Пресвятої Богородиці с. Бережниця, стінописи М. Горбового.

Список використаних джерел

  • 1. Чорновол І. І99 депутатів Галицького Сейму. Серія «Львів-ська сотня». Львів, 2010.
  • 2. Грималюк Р. Невтрачені шедеври: розписи церкви Покрови Пресвятої Богородиці монастиря св. Герарда о. редемптористів у селі Кохавино (історичний аспект та художні особливості). Народознавчі зошити. Львів, 2024. № 6.
  • 3. Дерев’яні церкви Західної України. Стара церква Бережниця Жидачівський район. URL.: http://decerkva.org.ua/berezhnytsia.html.
  • 4. Дерев’яна церква Різдва богородиці 1724 р. Слободян В. Каталог існуючих дерев’яних церков України і українських етнічних земель; Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація. 1996. Т. 4.
  • 5. Дерев’яні церкви Львівщини. Церква Різдва Пр. Бого-родиці. URL: https://web.archive.org/web/20-110-904045746/http://decerkva.org.ua/2zhydB.html.
  • 6. Енциклопедія Жидачівщини. Дерев’яні церкви. URL.: https://zhydachiv.wiki/decerkva.org.ua.
  • 7. Нікітенко Надія. Мозіїки та фрески Софії Київської. Київ, 2018.
  • 8. Корнієнко В. Корпус графіті Софії Київської (XI — початок XVIII ст.). Ч. ІІІ. Київ, 2011.
  • 9. На Львівщині відновлять дерев’яну церкву XVIII ст. URL: https://www.pslava.info/BerezhnycjaS_CerkRizdvaBogorodyci_2007NaLvivschyniVidnovljatDerevj,239895.html.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »