« 2026. № 4 (190)

Народознавчі зошити. 2026. № 4 (190).  С. 1247—1255

УДК 821.161.2.09:398:7.01

DOI https://doi.org/10.15407/nz2026.04.1247

  • Received: 21.06.2026
  • Accepted: 25.06.2026
  • Published: 23.09.2026

ДИВО КУПАЛЬСЬКОЇ НОЧІ: СИМВОЛІКА ЦВІТУ ПАПОРОТІ В ХУДОЖНІЙ БІОГРАФІЦІ МИТЦІВ

ЛЕВИЦЬКА Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5033-4661
  • кандидат філологічних наук, доцентка, Український католицький університет, кафедра філології;
  • Національний університет «Львівська політехніка»,
  • кафедра прикладної лінгвістики,
  • вул. Бандери, 12, 79000, Львів, Україна;
  • Контакти: e-mail: oksana_levytska@ukr.net

Анотація. За прадавніми народними уявленнями, квітка папороті цвіте незвичайним сяйвом лише коротку мить у купальську ніч і дарує тим, хто її знайшов, невідані скарби. Цей мітологічний образ у біографічних творах про митців набуває зв’язку з посвяченням в особливі знання, інспірує творчий потенціал і виконує функцію переродження та містичної дії. З обрядами на Івана Купала в біографіці художниць часто пов’язаний ритуал ініціацій, переходу в інший вимір, він є свого роду «церемонією входження в таємне товариство» (за М. Еліаде). Такий ініціаційний ритуал виразно простежується в дитячій казці про Марію Примаченко «Оця Марія звірів малювала» Світлани Тараторіної, а також у біографічних романах про митців, приміром, купальські обряди й сама папороть є символом магічного творчого пробудження й переходу у світ метафізичний у романі Володимира Яворівського про Катерину Білокур, а також у трилогії «Світотворення від Марії» Людмили Лисенко.

Мета статті — проаналізувати символізм цвіту папороті в художній біографіці українських художниць в контексті ініціаційного ритуалу, який пояснює таїну творчості, природу посвяченості у таємні знання, вихід за межі звичного світу у світ обраних.

Дослідження має міждисциплінарний характер, поєднує студії з фольклору та етнографії, літературознавства та мистецтвознавства, послуговується інтермедіальним методологічним інструментарієм та застосовує компаративістичні методи.

Ключові слова: цвіт папороті, фольклор, інтермедіальність, українська література, народне мистецтво, компаративістика, живопис, белетризовані біографії.

Список використаних джерел

  • 1. Яновський М. Срібна пряжка: Розповідь про народних митців. Ужгород: Карпати, 1980. 216 с.
  • 2. Лисенко Л. Світотворення від Марії: роман у трьох книгах. Київ: Ярославів Вал, 2023.
  • 3. Рубан М. Марія Примаченко. Київ: Агенція «IPIO», 2020. 128 с.: іл. (Видатні українці).
  • 4. Тараторіна С., Левицька Н. Оця Марія звірів малювала. Київ: Видавництво, 2020. 68 с.
  • 5. Яворівський В. Автопортрет з уяви : роман про трагічну та дивовижну долю Катерини Білокур. Київ: Брайт Стар Паблішинг, 2018. 296 с.
  • 6. Шухевич В. Гуцульщина. Репринтне відтворення видання 1899 року. Переднє слово Дмитра Ватаманюка; вст. ст. Петра Арсенича. Верховина, 1997. 146 с.
  • 7. Шухевич В. Гуцульщина: в 5 ч. Передм. А. Карпенко; післям. М. Глушко; упоряд. О. Савчук. (Репринтне видання 1899—1908 рр.). Харків: Видавець Олександр Савчук, 2018. 1218 + 10 c.: 294 іл.
  • 8. Потебня О. Про купальські вогні та споріднені з ними уявлення. Пер. В. Давидюк. Фольклористичні зошити. Луцьк, 2008. Вип. 11. С. 182—183.
  • 9. Добрянський К. Цвіт папороті в українських народних віруваннях. Життя і знання. Львів, 1936. Ч. 7/8. С. 225—226.
  • 10. Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. Київ: Оберіг, 1993. 590 c.
  • 11. Жайворонок В. Знаки української етнокультури: словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. 703 с.
  • 12. Галайчук В. Українська міфологія. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. 288 с.
  • 13. Тиховська О. Магія та міфологія в українському фольклорі Закарпаття: етнопсихологічний аспект. Ужгород: Рік-У, 2021. 512 с.
  • 14. Тиховська О. Персоніфікація архетипу Самості в купальській обрядовості українців. Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Філологія. 2020. Вип. 1 (43). С. 359—365.
  • 15. Юнг К.-Г. Aion: Нариси щодо символіки самості. Пер. з нім. К. Котюк. Львів: Астролябія, 2016. 432 с.
  • 16. Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання. Пер. з нім., фр., англ. Г. Кьорян, В. Сахно. Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. С. 100—101.
  • 17. Лужницький Г. Український театр: наукові праці, статті, рецензії: зб. праць. Львів, 2003. Т. 1: Наукові праці. 344 с.
  • 18. Янковська Ж. Фольклоризм української романтичної прози: монографія. Львів, 2016. 610 с.: кольор. іл.
  • 19. Шекерик-Доників П. Рік у віруваннях гуцулів: вибрані твори. Верховина: Гуцульщина, 2009. 352 с.
  • 20. Катерина Білокур: альбом. 1975. Вст. сл. Олеся Гончара. Київ: Мистецтво.
  • 21. Радиш-Маринок Б. Горицвіт — квітка гірська : по­вість. Косів: Писаний камінь, 2014. 144 с.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »