« 2023. № 2 (170)

Народознавчі зошити.  2023. № 2 (170).  С. 379—385

УДК 745.51:008(477.83/.86)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.02.379

МИСТЕЦТВО ЯК ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН САКРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ 

ОДРЕХІВСЬКИЙ Роман

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3581-4103
  • доктор мистецтвознавства, професор,
  • Львівський державний університет фізичної культури,
  • кафедра хореографії та мистецтвознавства
  • імені Івана Боберського,
  • вул. Костюшка, 11, 79007, м. Львів, Україна,
  • Контакти: е-mail: odre2010@ukr.net

Анотація. Мистецтво відігравало важливу роль у сакральній культурі українців Галичини і трактується у нашому дослідженні в сенсі розуміння творів, виконаних для релігійного культу українців Галичини. Символіка у сакральному мистецтві має свою національну основу. Метою статті є комплексне дослідження мистецтва як художньо-естетичного феномену української сакральної культури в Галичині, показати, що в умовах відсутності української державності сюжетні зображення утверджували національну автентичність, релігійну культуру й духовність українців. Ніде у світі філософія символіки християнської віри не набула такого значення в орнаментиці, як у іконостасах українських церков. Іконографічний репертуар сакрального різьблення, малярства відігравав дуже важливе культурологічне, інформаційне і пізнавальне значення.

Основними методами є структурно-логічний, мистецтвознавчі методи образно-стилістичного, іконографічного аналізу.

Висновки. Власне інтерпретація інваріантності сакральної культури теж була однією із світоглядних засад творчості майстрів народного сакрального різьблення в Галичині, завдяки чому їхні традиції дійшли до початку ХХ ст. і подарували світу шедеври українського стилю. Мистецтво у сакральній культурі відіграло важливу релігійно-естетичну функцію у національно-культурній ідентифікації українців Галичини та посіло високий статус у національній культурі України та в архітектоніці її культурного простору.

Ключові слова: філософія мистецтва, сакральна культура, християнська віра, церква, іконостас.

Надійшла 6.03.2023

Список використаних джерел

  • 1. Щербаківський В. Українське мистецтво (Вибрані неопубліковані праці). Київ: Либідь, 1995. 286 с.
  • 2. Одрехівський Р.В. (2022). Світоглядні засади в художній творчості майстрів церковного різьблення в Галичині (кінець ХІХ — перша третина ХХ століття). Львів, 2022. Народознавчі зошити. № 1. С.3135. DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.01.031
  • 3. Хома І. Нарис історії Вселенської Церкви. Львів: Стрім, 1995. 302 с.
  • 4. Личковах В. (2018). Семіотика українського та польського авангарду в світлі ідей львівсько-варшавської філософської школи. Вісник національної академії керівних кадрів культуриі мистецтв. 2018. № 2. С. 25—31.
  • 5. Крип’якевич І. Історія України. Львів: Світ, 1990. 519 с.
  • 6. Словник іншомовних слів. За редакцією О. Мельничука. Київ: Головна редакція УРЕ, 1977. 774 с.
  • 7. Феноменологія та герменевтика. URL: http://helpiks.org/4-107288.html (Дата звернення 09.10.2020).
  • 8. Новий тлумачний словник української мови: в 4 т. Уклад.: Василь Яременко, Оксана Сліпушко. Київ: Аконіт, 2000.
  • 9. Енциклопедія українознавства: слов. частина: в 11 т. Гол. ред. Кубійович В. Перевид. в Україні. Львів, 1993—2003.
  • 10. Федорів Ю. Пояснення церковних Богослужень і Святих Тайн. Торонто, 1976. 300 с.
  • 11. Кошетар У.П. Українська греко-католицька церква в суспільно-політичному житті Галичини (1900—1939): начальний посібник. Київ: МАУП, 2005. 126 с.
  • 12. Тимків Б.М. Мистецтво України та діаспори: дереворізьба сакральна й ужиткова. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2012. 563 с.
  • 13. Катрій Ю. Пізнай свій обряд! Ню-Йорк; Рим: Видавництво оо. Василіян, 1982. 136 с.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »