« 2026. № 1 (187)

Народознавчі зошити. 2026. № 1 (187). С. 178—192

УДК 39(=161.2):[72.031.4:638.1](477.81/.82)

DOI https://doi.org/10.15407/

Дата першого надходження статті до видання 16.02.2026

Дата прийняття статті до друку після рецензування 19.02.2026

Дата публікації (оприлюднення)

КОЛОДНІ ВУЛИКИ ЯК ЕЛЕМЕНТ САДИБИ НА ЗАХІДНОМУ ПОЛІССІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ З ЛЮБОМЛЬЩИНИ ТА РАТНІВЩИНИ)

ЛОНЧУК Сергій

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-2489-3947
  • аспірант, Інститут народознавства НАН України,
  • відділ історичної етнології,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: serhiy.lonchuk@gmail.com

Анотація. Колодне бджільництво є особливим етнокультурним явищем, що еволюціонувало з лісового бджільництва — бортництва, та збереглося до нашого часу. Походження колодних вуликів пов’язують із поваленими бурею бортними деревами: борть, випиляна зі стовбура сосни, що впала, трансформувалася у вулик­колоду. Згодом колодні вулики почали виготовляти спеціально. 

Під час польових досліджень народної архітектури Західного Полісся на території Ратнівщини та Любомльщини було здійснено обміри 80 колодних вуликів — одного з елементів садиби. Колодне бджільництво нині має реліктовий характер: у регіоні дедалі менше пасічників використовують вулики-колоди, що зумовлює втрату цього об’єкта матеріальної культури. Саме тому їх фіксація, обмірювання та порівняльний аналіз визначають актуальність дослідження.

Об’єктом дослідження є бортництво та колодне бджільництво Західного Полісся, а предметом — борті й колодні вулики. Основними методами, використаними у дослідженні, є порівняльний, типологічний, методи комплексного аналізу та польових досліджень. Територія дослідження охоплює частину Західного Полісся, зокрема окремі села Ратнівщини та Любомльщини.

Ключові слова: етнологія, матеріальна культура, культурна спадщина, народна архітектура, садиба, борті, колодні вулики, бортництво, бджільництво, Полісся.

Список використаних джерел

  • 1. Blank-Weissberg S. Barcie i kłody w Polsce. Warszawa: Polskie Towarzystwo Zootechniczne, 1937. 94 s.
  • 2. Скуратівський В. Розвиток пасічництва на Україні (ос-новні форми еволюції вуликів). Народна творчість та етнографія. Київ, 1978. № 5. С. 46—57.
  • 3. Дмитренко А. Лісове бджільництво Правобережного Полісся України. Матеріали до української етно-ло-гії. Київ, 2016. Вип. 15 (18). С. 69—82.
  • 4. Мовна У. Виробничий досвід бджолярів Гуцульщини: історичні типи, конструктивні особливості та шляхи еволюції вулика. Карпати: людина, етнос, цивілізація. Івано-Франківськ, 2024. Вип. 10. С. 177—194.
  • 5. Дмитренко А. Останні бортники Волинcького Полісся (за експедиційними матеріалами з Камінь-Кашир-ського і Ратнівського районів). Минуле і сучасне Волині та Полісся. Етнографічне музейництво в Україні і на Волині: наук. зб. Вип. 61: Матеріали П’ятої Волинської наук.-етногр. конф., 27—28 квітня 2017 року, м. Луцьк. Упоряд. Є.І. Ковальчук, Л.А. Мі-рошниченко-Гусак. Луцьк, 2017. С. 12—19.
  • 6. Дмитренко А. Традиційні чоловічі промисли: бджільництво. Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико­етнологічне дослідження: у 5 т. Т. 4: Зрілість. Чоловіки. Чоловіча субкультура. Наук. ред. М. Гримич. Київ: Дуліби, 2013. С. 135—159.
  • 7. Гурков В.С., Скуратовский В.Т., Терехин С.Ф. Пчеловодство. Полесье. Материальная культура. Київ: Наукова думка, 1988. С. 164—173.
  •  8.             Jagiełło W. Notatki etnograficzne z okolic Lubomli. Prace i Materiały Etnograficzne. Tom VI. Pod red. J. Gajek. Lublin, 1947. S. 127—152.
  • 9. Мовна У. З історії розвитку бджільництва Карпат і Прикарпаття (форми бджолярського господарства від найдавніших часів до XVII—XVIII століть). Народознавчі зошити. Львів, 2000. № 5. С. 851—859.
  • 10. Статути Великого князівства Литовського: у 3 т. Том III. Статут Великого князівства Литовського 1588 року: у 2 кн. Кн. 2. За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична література, 2004. 568 с.
  • 11. Гурков В.С., Терехин С.Ф. Занятие издревле благородное. Минск: Полымя, 1987. 136 с.
  • 12. Локотко А.И. Белорусское народное зодчество: середина ХІХ—ХХ в. Минск: Навука і тэхніка, 1991. 287 с.
  • 13. Архів Національного музею народної архітектури та побуту України. Ф. 4. Оп. 2. Спр. 2. 39 арк. Логвин Н.Г. Отчет о командировке в Ровенскую и Волынскую области. 1979.
  • 14. Лазарук В.А. Світязь. Документальний есей про поліський талісман у трьох томах чотирьох книгах із Хронікою. Том III. Книга четверта. Житомир: О.О. Євенок, 2018. 368 с.
  • 15. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології: нова редакція. Федір Вовк; передм. О.Г. Таран; прим. О.Г. Таран, С.Л. Маховської, Ю.С. Буйських; упорядн. О.О. Савчук. Харків: Видавець Олександр Савчук, 2015. 464 с.
  • 16.            Zbiory Zakładu Architektury Polskiej Wydziału Architektury Politechniki Warszawskiej. Albumy Inwentaryzacji Wsi. Album nr. 237. Rys. nr. 237_01—237_39. Natalja Borowska. Inwentaryzacja wsi Werbka, gmina Kołodnica, Powiat Kowelski, Województwo Wołyńskie. 1928.
Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »