« 2026. № 2 (188)

Народознавчі зошити. 2026. № 2 (188). С. 423—435

УДК 391:687.03](477)”19/20″

DOI https://doi.org/10.15407/

  • Received: 16.02.2026
  • Accepted: 17.03.2026
  • Published: ??.??.2026

СКАРБНИЦЯ ОДЯГОВОЇ ТКАНИНИ

САПЕЛЯК Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org /0000-0001-8111-6563
  • кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
  • дійсна членка Наукового Товариства ім. Шевченка,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ етнології сучасності,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна
  • Контакти: e-mail:etnomod@ukr.net

Анотація. Актуальність теми зумовлена визначною подією в українській етнологічній та мистецтвознавчій науці, а саме: публікацією книги докторки мистецтвознавства Олени Никорак «Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. Частина ІІ. Одягові тканини» як продовження попереднього тому «Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. Частина І. Інтер’єрні тканини». Ця фундаментальна праця — вичерпний вислід про одну із найдавніших галузей української народної культури. Об’єктом дослідження є основні наукові досягнення Олени Никорак, її методологічна послідовність, широта охоплення матеріалів, їх систематизії та узагальнень, а предметом дослідження  — вагомі наукові дослідження традиційних народних тканин на теренах західних областей України, трансформаційних та інноваційних процесів, міждисциплінарного підходу до вивчення одягових тканих виробів. Мета статті — висвітлити багатогранні творчі напрацювання О. Никорак, її наукові знахідки на основі зібраних нею величезної кількості пам’яток матеріальної культури українців та узагальнень щодо характеристики локальних особливостей творів окремих осередків на українських теренах та винятковості артефактів української культури серед схожих витворів інших народів. Джерельну базу дослідження становлять опубліковані праці О. Никорак у двох томах — «Українські народні тканини». Методологічною основою дослідження є принцип системності, наукової об’єктивності та інтердисциплінарного підходу.

Ключові слова: Олена Никорак, пошукова праця, систематизація, народні одягові вироби, аналітика, етнологія, мистецтвознавство, традиція, інновації.

Список використаних джерел

  • 1. Никорак О. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологія, локалізація художні особливості. Частина І. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України). Львів. 2004. 583 с.
  • 2. Головацький Я. О народной одежде и убранстве Русинов или руських в Галичине и семеро-восточной Венгрии. СПб., 1877. 85 с.
  • 3. Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 1, 2 — репринт. видання. Верховина. 1997. 352 с.
  • 4. Гнатюк В. Ткацтво в Східній Галичині. Матеріали до українсько-руської етнографії. Т. ІІІ. 1900. С. 12—26.
  • 5. Матейко К. Український народний одяг. Київ: Наукова думка. 1977. 222 с.
  • 6. Стельмащук Г. Українські народні головні убори. Львів: Львівська національна академія мистецтв. 2013. 273 с.
  • 7. Стельмащук Г. Давнє вбрання на Волині. Луцьк. 2006. 280 с.
  • 8. Захарчук-Чугай Р. Народне декоративне мистецт­во Українського Полісся. Чорнобильщина. Львів: Інститут народознавства НАН України. 2007. 145 с.
  • 9. Сидорович С. Художня тканина західних областей УРСР. Київ: Наукова думка. 1979. 156 с.
  • 10. Українець А. Традиційний одяг Рівненщини. Кн. І. Рівне. 2019. 208 с.
  • 11. Никорак О. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологія, локалізація художні особливості. Частина ІІ. Одягові тканини (за матеріалами західних областей України). Львів. 2023. 608 с.
Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »