« 2019. № 1 (145)

Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 13—19

УДК 7.031.4:7.036(477) “20”
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.01.013

ФОЛЬКЛОРНА КУЛЬТУРА У ВІЗІЯХ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА

СКЛЯРЕНКО Галина

кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник,

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології

ім. М.Т. Рильського НАН України,

вул. Михайла Грушевського, 4, 01011, м. Київ, Україна,

Інститут проблем сучасного мистецтва

Національної академії мистецтв України

вул. Євгена Коновальця, 18Д, 01133, Київ, Україна

Контакти: e-mail: galyna2010@ukr.net

Анотація. В українській культурі народне мистецтво традиційно займає надзвичайно велике та помітне місце, акумулюючи у собі культурозберігаючий та націєутворюючий досвід. На кожному історичному зламі протягом ХХ століття звернення до фольклорних джерел поставало в українському мистецтві засобом оновлення образно-пластичних засад та художньої мови в цілому. Сучасне українське мистецтво, що сформувалося у роки перебудови та увиразнилося в добу Незалежності, розкриває нові змісти у фольклорній культурі, залучаючи її до сучасних художніх практик. На відміну від попередніх періодів, коли народні традиції привертали художників своєю формально-естетичною виразністю, сучасне мистецтво загалом зосереджує свою увагу на синкретичності фольклорної культури, нерозривності її образних, ритуальних та функціональних засад. Інтерпретація народної культури та образотворчого фольклору стала основою новітніх інсталяцій, акцій у довкіллі, ленд-артівських проектів, що разом утворили певну тенденцію в сучасному українському мистецтві, переосмислюючи змістові виміри традиційної теми, залучаючи фольклорну культуру до актуального художнього простору.

Ключові слова: сучасне мистецтво, фольклорна культура, концептуальні практики.

Надійшла 24.12.2018

Список використаних джерел

  1. Богемская К. Понять примитив. Самодеятельное, наивное и аутсайдерское искусство в ХХ веке. Санкт-Петербург: Алтея, 2001. 185 с.
  2. Гуренко А. Мистецтво землі: різні обличчя українського genius loci. Образотворче мистецтво. 2005. № 3. С. 100—102.
  3. Дзюба І. З криниці літ: у трьох томах. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. Т. 1. Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещо про добрих сусідів і духовну рідню. 975 c.
  4. Лемаршанд Ф. Топос Чорнобиля. Київ: Дух і літера, 2001. Ч. 78. С. 374.
  5. Мистецтво довкілля. Україна 1989—2010. Альбом. Київ: Софія-А, 2010. 342 с.: іл.
  6. Пичета В. О связи между некоторыми течениями живописи и народным искусством. Творчество: Журнал Художественного цеха. Харьков, 1919. № 1. С. 27.
  7. Прокофьев А. О трех уровнях художественной культуры Нового и Новейшего времени. Примитив и его место в художественной культуре Нового и Новейшего времени. Москва: Наука, 1989. С. 6—28.
  8. Путилов Б.Н. Фольклор и народная культура. Санкт-Петербург: Наука, 1994. 240 c.
  9. Селівачов М. До типології регресивних і регенеративних явищ у народному мистецтві ХХ ст. Регрес і регенерація в народному мистецтві. Колективне дослідження за матералами третіх гончарівських читань. Київ: Музей Івана Гончара; Родовід. 1998. С. 38—44.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »