« 2019. № 1 (145)

Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 120—129

УДК 7.022.81:730.023.1-032.5(477.44)”198/201″
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.01.120

ПЛЕНЕРНИЙ РУХ У ВІДРОДЖЕННІ КАМЕНОТЕСНОГО МИСТЕЦТВА ВІННИЧЧИНИ КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ ст.

ТРОЦЕНКО Ганна

ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-1240-0752

аспірантка

Київський національний університет

культури і мистецтв

вул. М. Чигоріна, 20, м. Київ, 01042, Україна

Контакти: e-mail: Ann_Alyoshkina@ukr.net

Анотація. Скульптурний пленерний рух помітно сприяє популяризації каменотесного мистецтва на Вінниччині. Детально досліджено причини, що вплинули на зародження руху «Подільський Оберіг», який виник 1986 року в с. Буша (Ямпільський район Вінницької області), простежено еволюцію щорічних пленерів кам’яної скульптури, здійснено мистецтвознавчий аналіз творів учасників симпозіумів. Залучено досі не оприлюднені фотографії. У результаті з’ясовано, яким чином під час пленерів відроджувалися народні традиції художньої обробки каменю. Охоплено 1985—2018 рр., зокрема перші 4 пленери, головні учасники яких — Л. і О. Альошкіни, О. Пірняк, М. Степанов, Г. Чуєнко, А. Микитюк та ін.

Ключові слова: каменотесне мистецтво, пленерний рух, Вінниччина, Буша.

Надійшла 16.10.2018

Список використаних джерел

  1. Протас М.А. Скульптурные симпозиумы Украины: стилистико-парадигмальная эволюция. Киев: Феникс, 2012. 397 с.
  2. Протас М. Традиційний символізм скульптурних пленерів. Родовід: наукові записки до історії культури. 2002. Ч. 18—19. С. 153—163.
  3. Іванчишин В.Р. Каменотесний промисел Східного Поділля кінця ХІХ — початку ХХІ століття: побутовий та сакральний виміри. Київ: Наукова думка, 2017. 213 с.
  4. Буша: природа археологія, історія, етнографія та фольклор сіл Бушанської сільської ради / ред. В.А. Ко­саківський, В.П. Будзиган. Вінниця: Вінницька газета, 2009. 206 с.: іл.
  5. Винокур І.С., Альошкін О.М., Забашта Р.В., Петров М.Б., Петровський В.М., Пірняк О.М., Степанков В.С. Буша. Історико-краєзнавчі нариси. Хмельницький: Редакційно-видавничий відділ, 1991. 147 с.
  6. Панчук Ф. Оберіг Буші. Народне мистецтво, 2002. № 3—4. С. 58—59.
  7. Велигоцкая Н.И. Монументально-декоративное искусство в архитектуре Украины. Киев: Будивэльнык, 1989. 100 с.
  8. Артюх Л.Ф., Балушок В.Г., Болтарович З.Є. та ін. Поділля. Історико-етнографічне дослідження. Київ: Видавництво незалежного культурного центру «Доля», 1994. 498с.
  9. Скульптурний пленер в Буші «Подільський оберег» 2000—2002. Вінниця: СПД Гусляков О.М., 2003. 18 с.: іл.
  10. Микола Степанов. Живопис. Скульптура. Графіка: альбом. Київ: Софія-А, 2007. 152 с. (Наш час — наш простір).

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »