« 2021. № 1 (157)

Народознавчі зошити. 2021. № 1 (157). С. 28—39

УДК 398:[7.041:355.425.4-05]”19″(477.8)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.01.028

ОБРАЗ УКРАЇНСЬКОГО ПОВСТАНЦЯ У ФОЛЬКЛОРНИХ НАРАТИВАХ СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНОЇ РЕЦЕПЦІЇ (НА МАТЕРІАЛАХ З ВОЛИНІ ТА ПРИКАРПАТТЯ)

Оксана ЧІКАЛО

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1636-3397
  • кандидатка філологічних наук,
  • старша наукова співробітниця,
  •  Інститут народознавства НАН України,
  • відділ фольклористики,
  •  проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • e-mail: ochikalo@yahoo.com

У статті проаналізовано образ героя-повстанця, який є центральним у народних наративах 1940—1950-х років. Розглянуто його семантику, сформовану за допомогою традиційних поетичних засобів та інноваційних елементів, які виникли внаслідок реакції народного середовища на суспільно-історичні реалії середини ХХ століття.

Мета публікації — простежити типологію образу повстанця. Визначити усталені риси та новітні елементи. Вивчити, як формується семантика образу під впливом суспільно-історичних чинників та інтерпретується у народній прозі.

Об’єктом дослідження є народні оповідання, зафіксовані на Прикарпатті та Волині впродовж 2018—2019 років. Це наративи про національно-визвольні змагання середини ХХ століття, носіями яких є учасники і свідки цієї боротьби, а також їхні нащадки.

У статті синтезовано методи, підпорядковані меті розвідки: структурно-семіотичний та структурно-типологічний, які дають змогу аналізувати народні наративи як сукупність складових частин. На підставі аналізу структурних частин наративів, образної системи, вони уможливлюють аналіз образу повстанця у діахронії. За допомогою історико-генетичного методу простежено еволюцію образу українського повстанця, воїна-оборонця рідної землі та його реалізацію у народних наративах ХХ століття. Невід’ємним є метод польових досліджень, який уможливив фіксацію нових наративів про діяльність УПА та її героїв.

Ключові слова: образ, повстанець, наратив, мотив, типологія, інновація, семантика, діахронія, традиція.

  • 1. Костюк І. Міфологічний герой: походження, призначення, функції. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2012. Вип. 23. С. 376—385.
  • 2. Гнатюк В. Народні оповідання про опришків. Етнографічний збірник. Львів, 1910. Т. 26. С. VIII.
  • 3. Сокіл В. Українські історико-героїчні перекази: структурно-семантичний та поетичний аспекти. Львів, 2003. 319 с.
  • 4. Народні оповідання про опришків. Зібрав Володимир Гнатюк. Етнографічний збірник. Львів, 1910. Т. 26. 352 с.
  • 5. Народ про Кобилицю: Збірник фольклорних творів. Упорядкування, вступна стаття і примітки В.І. Тищенка. Київ, 1968. 180 с.
  • 6. Франко І.Я. Лук’ян Кобилиця. Епізод із історії Гуцульщини в першій половині XIX в. Зібрання творів: у 50-и т. Київ: Наукова думка, 1986. Т. 47. С. 248—288.
  • 7. Кузьменко О. Стрілецька пісенність: фольклоризм, фольклоризація, фольклорність. Львів, 2009. 295 с.
  • 8. Мишанич С. Біля джерел народної прози. Фольклористичні та літературознавчі праці. Донецьк, 2003. Т. 1. С. 288—312.
  • 9. Бріцина О. ХХ сторіччя в усній історії українців (нотатки до питання про історизм фольклору). У пошуках власного голосу: усна історія як теорія, метод та джерело. Харків, 2010. С. 135—143.
  • 10.    Інформаційна довідка. Антинімецькі акції УПА 1943—1944 рр. (на основі німецьких, радянських та українських документів). URL: http://neskorena-nacia.com.ua/novyny/437-antynimetskyi-front-upa-1943-1944.html
  • 11.    В’ятрович В., Забілий Р., Дерев’яний І. Українська Повстанська Армія. Історія нескорених. Відп. ред. та упоряд. В. В’ятрович. 3-тє вид. Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2011. 352 с.
  • 12.    ВО-4 «Говерла». URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/ %D0%92%D0%9E-4_%C2%AB%D0%93%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0%C2%BB; Шлях Перемоги (Видання ВО УПА «Говерля»). URL: http://ounuis.info/archive/library/Newspapers/shliakh-peremohy-vydannia-vo-upa-hoverlia.html
  • 13.    Левчук О. Колірний код фольклорного образу коня та його символічне значення в українській народній творчості. Міфологія і фольклор. № 1 (2). 2009. С. 29—36.
  • 14.    Янковська Ж. Відображення архетипного образу сорочки в українській літературній прозі 30—60-х рр. ХІХ століття. Літературний процес: методологія, імена, тенденції: зб. наук. праць. Філологічні науки. Київ, 2016. № 7. С. 194—199.
  • 15.    Яворівщина у повстанській боротьбі: Розповіді учас­ників та очевидців. Записав і упоряд. Є. Луньо. Львів: Літопис, 2005. Т. 1: Наконечне Перше. На­конечне Друге. 576 с.
  • 16.    Чікало О. Історичні пісні-хроніки ХХ століття: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тема­тич­ного змісту. Народознавчі зошити. 2009. № 1—2. С. 184—191.
  • 17.    Сокіл Г. Повстанські пісні — героїчний літопис українського народу. Воля і Батьківщина. 2004. № 2—3. С. 146—152.

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »