« 2021. № 1 (157)

Народознавчі зошити. 2021. № 1 (157). С. 157—162

УДК 37(477) (091) В. Девдюк

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.01.157

ЗАСНУВАННЯ ВИЖНИЦЬКОЇ ШКОЛИ ВАСИЛЕМ ДЕВДЮКОМ

Юрій ЮСИПЧУК

  • ORCID ID:
  • кандидат мистецтвознавства, доцент,
  • заступник директора,
  • Навчально- науковий Інститут мистецтв,
  • Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,
  • кафедра декоративно-прикладного мистецтва,
  • м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 34-А, 76014, Україна,
  • e-mail: yusupchuk@meta.ua

Мета статті — проаналізувати умови та засади створення школи гуцульського мосяжництва та деревообробництва Василя Девдюка, її творення та новітні традиції культури, типологію творів цього мистецтва першої половини ХІХ ст. на Гуцульщині.

Важливе значення для дослідження локальної традиції новітнього гуцульського деревооброблення мають не тільки стадіальність розвитку, а й урахування всіх інноваційних «спалахів» ідей, які йшли від народних майстрів. І актуальність теми зумовлена особливостями формування в Україні новітнього сприймання мистецького спадку нації.

Об’єкт дослідження — школа Василя Девдюка та традиції гуцульського мосяжництва та деревообробництва. Предметом дослідження є історичні та соціально-культурні передумови виникнення школи мосяжництва та деревооброблення на Гуцульщині у першій половині ХІХ століття.

Джерельною базою дослідженні стали наукові, публіцистичні та художні твори щодо обраної теми та аналіз художніх зразків мосяжництва та деревообробництва на Гуцульщині початку ХХ століття.

Методами дослідження обрано принцип системності, метод історичної реконструкції та контекстуальний метод.

Ключові слова: Василь Девдюк, мистецтво гуцулів, мосяжництво, художнє деревообробництво, різьблення по дереву, типологія творів гуцульського мосяжництва.

  • 1. Юсипчук Ю. Майстри гуцульського деревообробництва першої половини ХІХ ст. і новаторство Шкрібляків. Мистецтвознавство’99. Львів, 1999. С. 153—166.
  • 2. Шмагало Р.Т. Вижницькому коледжу декоративного і прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка — 90 років. Мистецько-літературний альманах. Щовипадник. 1995. Вип. 16.
  • 3. Соломченко О. Народні таланти Прикарпаття. Київ, 1969. 53 с.
  • 4. Будзан А.Ф. Різьба по дереву в західних областях України. Київ, 1960. 106 с.
  • 5. Seweryn T. Huculska wykładanka w drzewie. Przemysł, rzemiosło i sztuka. 1924. № 1, 2.
  • 6. Шухевич В. Гуцульщина: Репринт. вид. 1899 р. Верховина, 1997. 352 c.
  • 7. Некрасова М.А. Народное искусство как часть культуры. Москва: Изобразительное искусство, 1983. 343 с.
  • 8. Eutelberger R. Die Oesterreichische Kunstindustr und heutige Weltlag. Wien, 1871.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »