« 2022. № 5 (167)

Народознавчі зошити. 2022. № 5 (167).  С. 1173—1177

УДК 745.51:008(477.83/.86)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.05.1173

МЕМОРІАЛЬНІ СПОРУДИ: ҐЕНЕЗА ТА СТАНОВЛЕННЯ В ГАЛИЧИНІ

ОДРЕХІВСЬКИЙ Роман

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3581-4103
  • доктор мистецтвознавства, професор,
  • Львівський державний університет фізичної
  • культури імені Івана Боберського,
  • кафедра хореографії та мистецтвознавства,
  • вул. Костюшка, 11, 79007, м. Львів, Україна,
  • Контакти: е-mail: odre2010@ukr.net

Анотація. Галичина — територія, багата на поклади каменю-пісковику та вапняку, придатного до артистичної обробки. Тому тут художнє каменярство було поширене із найдавніших часів. Дослідники, проте, переважно торкалися цієї теми, розглядаючи ХІХ та ХХ століття. Тому проблема ґенези та становлення меморіального художнього каменярства залишається на сьогоднішній день актуальною та малоопрацьованою. Мета статті — показати ґенезу та розвиток художнього каменярства в Галичині у язичницький період та епоху становлення християнства.

Основними методами є структурно-логічний, метод мистецтвознавчого аналізу та історико-порівняльного підходу.

Методологія дослідження полягає у застосуванні широкого кола методологічних принципів системності та історизму до вивчення ґенези та становлення меморіального художнього каменярства.

Висновки. Залишки пам’яток художнього каменярства збереглися повсюдно по усій території Галичини. Високі кургани, стародавні скульптури культових ідолів, залишки надгробних меморіалів тощо свідчать про високий рівень цього мистецтва. Художнє каменярство широко застосовувалося при виготовленні меморіалів. Християнство стало спадкоємцем цього виду художньої діяльності.

Ключові слова: Галичина, різьбярство, каменярство, поховання, меморіальна споруда.

Надійшла 29.09.2022

Список використаних джерел

  • 1. Одрехівський Р.В. Меморіальні споруди Тернопільщини (витоки та становлення дизайну в ХІХ — першій третині ХХ ст.). Культурологічна думка. Київ, 2022. № 21. С. 128—137.
  • 2. Повість врем’яних літ. Літопис. За Іпатським списком. Київ: Радянський письменник, 1990. 558 с.
  • 3. Історія Українського мистецтва: в 6-ти т. Т. 1. Київ: УРЕ, 1966. 453 с.: іл.
  • 4. Широцький К. Старовинне мистецтво на Україні. Київ: Криниця, 1918. 23 с.: іл
  • 5. Грушевський М. Історія України-Руси. Т. 1. Київ: Наукова думка, 1991. 648 c.
  • 6. Брайчевський М. Походження Русі. Київ: Наукова думка, 1968. 223 с.
  • 7. Рыбаков Б. Язычество Древней Руси. Москва: Наука, 1987. 782 с.
  • 8. Забашта Р. Ще раз про стелу з села Вовківців. Сакральне мистецтво Бойківщини. Другі наукові читання пам’яті Михайла Драгана. Дрогобич: Відродження, 1997. С. 36—41.
  • 9. Мозолевський Б. Оракул скіфського кургану. Пульсар. Київ, 1999. № 3. С. 14—18.
  • 10. Сухов А.Д., Кузьмин А.Г., Новосельцев А.П. Введение христианства на Руси. Москва: Мысль, 1987. 302 c.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »