« 2019. № 1 (145)

Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 142—148

УДК 785.1 +78.03
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.01.142

ТВОРИ ВІКТОРА ВЛАСОВА У РЕПЕРТУАРІ АНСАМБЛЮ БАНДУРИСТІВ «ЧАРІВНИЦІ»

БЕРЕЗУЦЬКА Марина

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5511-2195

доцент кафедри народних інструментів

Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки,

вул. Ливарна, 10, 49044, Дніпро, Україна.

Контакти: e-mail: bermarser@ua.fm

Анотація. Ансамбль бандуристів «Чарівниці» Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки є яскравим прикладом української музичної культури, його репертуар віддзеркалює розвиток всього ансамблевого бандурного виконавства. Постановка проблеми. Важливу роль у розвитку будь-якого музичного інструменту відіграє наявність оригінального репертуару, створеного композиторами саме для цього інструменту. Оригінальні твори для бандури Віктора Власова — сучасного одеського композитора, який поєднав неповторний тембр бандури, вірші українських поетів та сучасні засоби музичної виразності займають особливе місце в репертуарі ансамблю «Чарівниці». Методологія. Методологічна основа роботи — методи системного музикознавчого аналізу, що базуються на принципах комплексності та послідовності. Висновки. Вокальні твори для бандури В. Власова — це окремий пласт бандурного репертуару, який відрізняється новим підходом сучасного композитора до національного музичного інструмента. Композитор віртуозно використав темброво-акустичні властивості бандури у нових оригінальних творах, що зробило їх хітами бандурного виконавства й водночас невід’ємною частиною концертного та педагогічного репертуару бандуристів.

Ключові слова: бандура, ансамбль бандуристів, репертуар, оригінальний репертуар для бандури, композитор В. Власов.

Надійшла 6.12.2018

Список використаних джерел

  1. МорозевичН.В. Бандурна творчість В. Власова в сучасній музичній культурі України. Бандурне мистецтво ХХІ століття: тенденції та перспективи роз­витку: Збірник матеріалів ІІ Міжнародної нау­ково-практичної конференції (м. Київ, 12—13 жовтня 2006). Київ, 2017. С. 104—109.
  2. Іваницький А.І. Український музичний фольклор. Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. 320 с.
  3. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-ти томах. Київ: Наукова думка, 2003. 784 с.
  4. Історія української літератури XIX ст.: у 3-х кн. Кн. 2: 40—60-ті рр. ХІХ ст. Київ: Либідь, 1996. 384 с.
  5. Шевченківський словник у двох томах. Київ, 1976. Т. 1. 384 с.
  6. Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість. Київ: Знання-Прес, 2006. 591 c.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »