« 2019. № 4 (148)

Народознавчі зошити. 2019. № 4 (148). С. 818—822

УДК811.161.2’373.2

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.04.818

ГРИГОРІЙ ДЕМ’ЯН — ЗБИРАЧ І ДОСЛІДНИК МІКРОТОПОНІМІВ

СОКІЛ-КЛЕПАР Наталія

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4156-5978

кандидат філологічних наук,

старший науковий співробітник,

Інститут народознавства НАН України,

відділ фольклористики,

проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна.

Контакти: е-mail: nsokil@ukr.net

Анотація. У статті йдеться про збір західноукраїнських мікро­то­понімів у діяльності відомого українського історика Григорія Дем’яна. Крім історії, етнографії, фольклористики, він почасти торкався літератури та мовознавства. Лінгвістичні вподобання історика насамперед відобразилися у системному зборі мікротопонімів. Мета роботи — проаналізувати мікротопонімні матеріали Г. Дем’яна. Об’єкт дослідження— мікролокальні назви, які зібрав та упорядкував Г. Дем’ян. Актуальність теми — висвітлити багатогранну діяльність Г. Дем’яна, зокрема його лінгвістичну спадщину. Стаття спрямована на те, щоб належним чином розкрити практичні результати мовознавчої діяльності дослідника, а це дасть змогу об’єктивно оцінити внесок Г. Дем’яна в розвиток сучасної ономастики.

Мікротопонімні матеріали, які зберігаються, переважно, в рукописах, учений фіксував із 70-х років ХХ ст. Збирач провів серйозне обстеження з виявлення мікротопонімів у Сколівському, Дрогобицькому, Стрийському районах Львівської області; Богородчанському, Рожнятівському районах Івано-Франківської області; Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області; Сокирянському районі Чернівецької області. Однак, це не повний перелік районів, мікротопонімію яких фіксував Г. Дем’ян. У роботі проаналізовано мікротопоніми з десяти бойківських населених пунктів.

Г. Дем’ян представив науковій громадськості тисячі назв мікрооб’єктів, що потребують подальшого правильного лінгвістичного прочитання, систематизування й аналізу.

Ключові слова: мікротопонім, збирацька діяльність, питальник, ономастика.

Надійшла 9.07.2019

Список використаних джерел

  1. Цілуйко К.К. Програма збирання матеріалів для вивчення топоніміки України. Київ, 1962.
  2. Бойківщина. Календарна та родинна обрядовість. Топонімія. Зібрав Г. Дем’ян. 1981. Т. 6. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. Ф. 14-5. Од. зб. 466 д. Арк. 143—322.
  3. Дем’ян Г. Грабовець (Історико-народознавче дослідження). Львів, 2007. 384 с.
  4. Цілуйко К.К. Про роботу діалектолога з топоніміки. Діалектологічний бюлетень. Київ, 1951. Вип. ІІІ. С. 69—81.
  5. Чучка П.П. Прізвища закарпатських українців. Іс­торико-етимологічний словник. Львів, 2005. 704 с.
  6. Словник української мови. Київ, 1980. Т. ХІ.
  7. Волосянка у фольклорі та говірці. Зібр. та впоряд. В. Сокіл. Львів, 2016. 112 с.
  8. Трійняк І.І. Словник українських імен. Київ, 2005. 509 с.
  9. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. Київ, 1984. Ч. 1.
  10. Матіїв М.Д. Словник говірок центральної Бойківщини. Київ; Сімферополь, 2013. 602 с.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »