« 2021. № 5 (161)

Народознавчі зошити. 2021. № 5 (161).  С. 1087—1095

УДК 94(477.83/.86):324]”1861/1914″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.05.1087

ВИБОРИ ДО ГАЛИЦЬКОГО СЕЙМУ: НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ І РЕГІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД

ЧОРНОВОЛ  Ігор

Анотація. Галицький сейм — вищий орган системи самоврядування австрійської провінції, що звалася «Королівство Галичини та Лодомерії з Великим Князівством Краківським разом з князівствами Освєнцім і Затор». Сейм регулярно збирався на свої сесії у Львові з 1861 по 1914 рр. Число усіх депутатів Галицького сейму — 150, з 1896 р. — 154, після 1900 р. — 161. 199 — саме стільки осіб представляло українців у Галицькому сеймі, які з 1861 по 1913 рр. вигравали вибори 267 разів. Об’єктомдослідження є Галицький сейм, а предметом — його українська фракція. Використавши математичний метод і порахувавши українські мандати, автор акцентував на політичній географії результатів вибрів до Сейму.

Метою статті є встановити, як розподілялися українські мандати послів до Галицького сейму територіально і відповісти на запитання: що сприяло активності українського виборця? Такі дослідження досі не проводив ніхто, і цим зумовлена актуальність теми. Додана таблиця свідчить, що лише в двох повітах — Надвірнянському та Збаразькому мандат здобував український кандидат завжди, в трьох  Броди, Жовква й Калуш — в 9 випадках з 10, в шести  Дрогобич, Жидачів, Снятин, Станіславів, Стрий, Турка — в 8 з 10. Завершують таблицю виборці ряду повітів, які впродовж всієї історії Галицького сейму зуміли обрати українця лише раз. Такий розподіл мандатів автор обумовив рівнем освіти, матеріальним станом та самосвідомістю виборців III і IV курій, наявністю чи відсутністю політичних лідерів, їх умінням завоювати довіру виборців, активністю або пасивністю польських політиків та державної адміністрації на означених теренах.

Ключові слова: Регіональна історія, Галичина, Галицький сейм, вибори.

Praca powstała w ramach Stypendium im. Konstytucji 3 Maja Fundacji Wolność i Demokracja w roku 2021. Stypendium Naukowe jest realizowane w ramach projektu „Spotkania Klubu Galicyjskiego. Jaremcze 2021” wspieranego ze środków Kancelarii Prezesa Rady Ministrów w ramach konkursu Polonia i Polacy za Granicą 2021.

Надійшла 9.10.2021

Список використаних джерел

  • 1. Чорновол І. Українська фракція Галицького крайового сейму. 1861—1901. Нарис з історії українського парламентаризму. Львів, 2002.
  • 2. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. Львів, 2010.
  • 3. Чорновол І. Українська фракція Галицького крайового сейму. 1861—1914. Львів, 2018.
  • 4. Настюк М. Буковинський крайовий сейм: структура, компетенції і діяльність (1861—1914). Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 30. Львів, 1993. С. 16—21.
  • 5. Grodziski S. Sejm Krajowy galicyjski. 1861—1914. T. 1. Warszawa, 1993.
  • 6. Eberhardt P. Przemiany narodowos’ciowe na Ukrainie XX wieku. Warszawa, 1994.
  •      7.Semczyszyn M. Galicyjskie wybory. Działalnos’c’ Centralnego Komitetu Wyborczego dla Galicji Wschodniej w latach 1867—1906. Warszawa, 2014.
  • 8. Дейчаківський І. Йосиф Гурик — селянський посол. Івано-Франківськ, 2003.
  • 9. Терешкун З. Угринів. Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. T. II. Нью-Йорк; Париж; Сід ней; Торонто, 1985 (Наукове товариство ім. Т. Шев ченка; Український архів, т. XXIX).
  • 10. Допись з-піді Львова: Недостачі руської політичної і просвітної організації в Львівськім повіті і у Львові. «Львівська Русь» а касино для дівчат і парубчаків. Наука релігії руської в львівських школах. Сотрудники катехити. Польщенє і латинщенє русинів по містах, а особливо у Львові. Потреба українського катол. Дому у Львові і популярної часописи. Потреба опіки для шкільної і академічної молодежи. Руслан, 1912. Ч. 16.
  • 11. Остапчук Я. Подих з недавньої бувальщини (думки і спогади з мого життя). Збаражчина. Збірник споминів, статей і матеріалів. Торонто: НТШ, 1968. С. 183—470 (Український архів, т. XVII).
  • 12. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф. 167. Оп. II. Спр. 2909. 18 арк.
  • 13. Чорновол І. Cвої серед чужих, чужі серед своїх: Федоровичі гербу Огінець у контексті українського національного руху XIX ст. Нариси з історії Галичини. Львів, 2017. С. 127—164.
  • 14. Остапчук Я. Подих з недавньої бувальщини. Збаражчина. Торонто: НТШ, 1968. С. 183—470.
  • 15. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI століття). Ред. Л. Тимошенко. Дрогобич, 2009.
  • 16. Макух І. На народній службі. Спогади. Київ, 2001.
  • 17. Олесницький Є. Сторінки з мого життя. Передрук видання 1935 р. з додатковими матеріалами. Стрий, 2007.
  • 18. Чорновол І. Польсько-українська угода 1890—1894 рр. Львів, 2000.
  • 19. Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Ф. 135. Спр. 56: Барвінський О. Спомини з мого життя. Частина VI.
  • 20. Аркуша О. Вибори до Галицького сейму 1901 року: до проблеми політичної модернізації українського суспільства Галичини Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 38. Львів, 2003.
  • 21. Из округа выборчого Городенка — Обертин (Выборовая реминисценция). Слово, 1877. Ч. 81.
  • 22. Центральний Державний історичний архів України у Львові. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 227: Автобіографія депутата Сейму Старуха Тимотея, вирізки з газет про його життя і діяльність. 163 арк.
  • 23. Андрусяк Т. Старухи: три покоління представників української правової думки в Галичині. Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 54. Львів, 2011.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »