« 2021. № 5 (161)

Народознавчі зошити. 2021. № 5 (161).  С. 1087—1095

УДК 94(477.83/.86):324]”1861/1914″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.05.1087

ВИБОРИ ДО ГАЛИЦЬКОГО СЕЙМУ: НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ І РЕГІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД

ЧОРНОВОЛ  Ігор

Анотація. Галицький сейм — вищий орган системи самоврядування австрійської провінції, що звалася «Королівство Галичини та Лодомерії з Великим Князівством Краківським разом з князівствами Освєнцім і Затор». Сейм регулярно збирався на свої сесії у Львові з 1861 по 1914 рр. Число усіх депутатів Галицького сейму — 150, з 1896 р. — 154, після 1900 р. — 161. 199 — саме стільки осіб представляло українців у Галицькому сеймі, які з 1861 по 1913 рр. вигравали вибори 267 разів. Об’єктомдослідження є Галицький сейм, а предметом — його українська фракція. Використавши математичний метод і порахувавши українські мандати, автор акцентував на політичній географії результатів вибрів до Сейму.

Метою статті є встановити, як розподілялися українські мандати послів до Галицького сейму територіально і відповісти на запитання: що сприяло активності українського виборця? Такі дослідження досі не проводив ніхто, і цим зумовлена актуальність теми. Додана таблиця свідчить, що лише в двох повітах — Надвірнянському та Збаразькому мандат здобував український кандидат завжди, в трьох  Броди, Жовква й Калуш — в 9 випадках з 10, в шести  Дрогобич, Жидачів, Снятин, Станіславів, Стрий, Турка — в 8 з 10. Завершують таблицю виборці ряду повітів, які впродовж всієї історії Галицького сейму зуміли обрати українця лише раз. Такий розподіл мандатів автор обумовив рівнем освіти, матеріальним станом та самосвідомістю виборців III і IV курій, наявністю чи відсутністю політичних лідерів, їх умінням завоювати довіру виборців, активністю або пасивністю польських політиків та державної адміністрації на означених теренах.

Ключові слова: Регіональна історія, Галичина, Галицький сейм, вибори.

Praca powstała w ramach Stypendium im. Konstytucji 3 Maja Fundacji Wolność i Demokracja w roku 2021. Stypendium Naukowe jest realizowane w ramach projektu „Spotkania Klubu Galicyjskiego. Jaremcze 2021” wspieranego ze środków Kancelarii Prezesa Rady Ministrów w ramach konkursu Polonia i Polacy za Granicą 2021.

Надійшла 9.10.2021

Список використаних джерел

  • 1. Чорновол І. Українська фракція Галицького крайового сейму. 1861—1901. Нарис з історії українського парламентаризму. Львів, 2002.
  • 2. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. Львів, 2010.
  • 3. Чорновол І. Українська фракція Галицького крайового сейму. 1861—1914. Львів, 2018.
  • 4. Настюк М. Буковинський крайовий сейм: структура, компетенції і діяльність (1861—1914). Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 30. Львів, 1993. С. 16—21.
  • 5. Grodziski S. Sejm Krajowy galicyjski. 1861—1914. T. 1. Warszawa, 1993.
  • 6. Eberhardt P. Przemiany narodowos’ciowe na Ukrainie XX wieku. Warszawa, 1994.
  •      7.Semczyszyn M. Galicyjskie wybory. Działalnos’c’ Centralnego Komitetu Wyborczego dla Galicji Wschodniej w latach 1867—1906. Warszawa, 2014.
  • 8. Дейчаківський І. Йосиф Гурик — селянський посол. Івано-Франківськ, 2003.
  • 9. Терешкун З. Угринів. Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. T. II. Нью-Йорк; Париж; Сід ней; Торонто, 1985 (Наукове товариство ім. Т. Шев ченка; Український архів, т. XXIX).
  • 10. Допись з-піді Львова: Недостачі руської політичної і просвітної організації в Львівськім повіті і у Львові. «Львівська Русь» а касино для дівчат і парубчаків. Наука релігії руської в львівських школах. Сотрудники катехити. Польщенє і латинщенє русинів по містах, а особливо у Львові. Потреба українського катол. Дому у Львові і популярної часописи. Потреба опіки для шкільної і академічної молодежи. Руслан, 1912. Ч. 16.
  • 11. Остапчук Я. Подих з недавньої бувальщини (думки і спогади з мого життя). Збаражчина. Збірник споминів, статей і матеріалів. Торонто: НТШ, 1968. С. 183—470 (Український архів, т. XVII).
  • 12. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф. 167. Оп. II. Спр. 2909. 18 арк.
  • 13. Чорновол І. Cвої серед чужих, чужі серед своїх: Федоровичі гербу Огінець у контексті українського національного руху XIX ст. Нариси з історії Галичини. Львів, 2017. С. 127—164.
  • 14. Остапчук Я. Подих з недавньої бувальщини. Збаражчина. Торонто: НТШ, 1968. С. 183—470.
  • 15. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI століття). Ред. Л. Тимошенко. Дрогобич, 2009.
  • 16. Макух І. На народній службі. Спогади. Київ, 2001.
  • 17. Олесницький Є. Сторінки з мого життя. Передрук видання 1935 р. з додатковими матеріалами. Стрий, 2007.
  • 18. Чорновол І. Польсько-українська угода 1890—1894 рр. Львів, 2000.
  • 19. Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Ф. 135. Спр. 56: Барвінський О. Спомини з мого життя. Частина VI.
  • 20. Аркуша О. Вибори до Галицького сейму 1901 року: до проблеми політичної модернізації українського суспільства Галичини Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 38. Львів, 2003.
  • 21. Из округа выборчого Городенка — Обертин (Выборовая реминисценция). Слово, 1877. Ч. 81.
  • 22. Центральний Державний історичний архів України у Львові. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 227: Автобіографія депутата Сейму Старуха Тимотея, вирізки з газет про його життя і діяльність. 163 арк.
  • 23. Андрусяк Т. Старухи: три покоління представників української правової думки в Галичині. Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 54. Львів, 2011.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »