Народознавчі зошити. 2021. № 6 (162).  С. 1457—1467

УДК 930.2:94(477.83/.86=512.1)”191/193″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.06.1457

КАРАЇМИ В КУЛЬТУРНІЙ МОЗАЇЦІ МІЖВОЄННОЇ ГАЛИЧИНИ (за матеріалами часопису «Myśl karaimska»)

ЧОРНІЙ Петро

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4521-9597
  • кандидат історичних наук, науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ соціальної антропології,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: p.chorniy@gmail.com

Анотація. Мета дослідження — з’ясувати, хто такі караїми, коли та за яких умов вони потрапили до Галичини; як караїмам вдавалося зберігати свою ідентичність та окремішність впродовж багатьох століть; вивчити особливості громадського урядування галицької караїмської релігійної громади впродовж 1920—1930-х рр., їхні традиції і практики мережевої комунікації та інституційного управління в межах Галичини та міжвоєнної Польщі загалом.

Джерельною основою дослідження є матеріали провідного інтелектуального часопису «Myśl karaimska» («Караїмська думка»), на якому гуманітаристи презентували свої караїмознавчі студії — історичні, етнографічні, лінгвістичні, релігієзнавчі, антропологічні та культурологічні дослідження, а також хроніки найважливіших подій з життя караїмських громад міжвоєнної Польщі, у т. ч. й галицької. Цей часопис впродовж багатьох десятиліть був недоступний для українських дослідників, більшість інформації, яка міститься на його сторінках, раніше не була використана в караїмозначних студіях, що зумовлює актуальність та новизну нашого дослідження. 

Методи дослідження — науково-дослідницький діалектичний принцип вивчення та оцінки предметів і явищ у їх історичному розвитку (принцип історизму). Для верифікації залученої інформації застосовано порівняльний метод, проведено контент-аналіз та дискурс-аналіз. У процесі поєднання і узгодження архівних матеріалів та історіографічної інформації застосовано метод комплексного аналізу. 

Ключові слова: караїми, караїзм, «Myśl karaimska», Галичина, міжвоєнний період, гахам, Караїмський релігійний союз.

Надійшла 7.09.2021

Список використаних джерел

  • 1. Мороз В. Караїми Галича — історія і спадок призабутої громади RISU. URL: https://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/61804/ (останній пе рег ляд: 5.02.2017).
  • 2. Арабаджи А. История возникновения караимской общины в Галиче. Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 89—93.
  • 3. Бакалярчик М. Походження Караїмів (у світлі антропологічних досліджень 30—70 рр. ХХ ст.). Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 156—158.
  • 4. Дяченко В. Антропологічний склад українського народу: порівняльне дослідження народів УРСР і суміжних територій. Київ: Наукова думка, 1965. 129 с. 
  • 5. Пушик С. Караїмський поет Захар’я Самуїлович Абрагамович. Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 113—124.
  • 6. Czekanowski J. Człowiek w czasie i przestrzeni. Warszawa, 1967. 334 s.
  • 7. Галеві (Кірчук) П.-І. Іврит. Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки. Київ; Дніпропетровськ, 2012. Т. 1. С. 529—554.
  • 8. Караїми. Українське слово. 1942. 15 березня. Ч. 31 (72). С. 5.
  • 9. Дашкевич Я. Караїми. Етнічний довідник. Київ, 1996. Ч. 2: Етнічні меншини в Україні. С. 61—62.
  • 10. Steinlauf M.C. Mark Arnshteyn and Polish-Jewish Thea ter. The Jews of Poland between Two World Wars. Ha nover, NH: Published for Brandeis University Press by University Press of New England, 1989. P. 399—411.
  • 11. Дещо про народню «самозамкненість». Діло. 22—24 липня 1925. Ч. 160—162. С. 1; 2—3.
  • 12. Поляк М. Середньовічний караїм. Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки. Київ; Дніпропетровськ, 2012. Т. 1. С. 320—353.
  • 13. Ярошинская И. Караимы — вековая особенность города Галича и Европы. Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 101—107.
  • 14. Tyloch W. Judaizm. Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1987. 344 s.
  • 15. Та-Шма І. Рабиністична література Середніх віків (1000—1492). Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки. Київ; Дніпропетровськ, 2012. Т. 1. С. 242—263.
  • 16. Вихнович В.Л. Караим Авраам Фиркович: Еврейские рукописи. История. Путешествия. СПБ, 1997. 204 c.
  • 17. Kizilov M. The Karaites of Galicia. An Ethnoreligious Minority among the Ashkenazim, the Turks and the Slavs 1772—1945. Leiden; Boston: Brill, 2009. 461 p.
  • 18. Zarachowicz Z. Kilka uwag o naszych zadaniach w chwili obecnej. Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 5—6.
  • 19. З життя недержавних націй. Рада. 1913. № 174. С. 2.
  • 20. К выборам гахама. Хроника текущей жизни. Караимское слово. 1913. № 2. Август. С. 17.
  • 21. Зайцев И., Кизилов М. Путешествие Серая Шапшала по Турции в 1911 г. Восточный архив. 2013. № 1 (27). С. 25—34.
  • 22. Єшвович Я. Галицька караїмська громада в ХХ ст. Караїми Галича: історія та культура: матеріали між народної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 4—10.
  • 23. Janusz B. Karaici w Polsce. Kraków: Nakładem Księgarni geograficznej «Orbis», 1927. 113 s. (Bibjoteczka Geo graficznega «Orbis». Serja III. T. 11: Polska, ziemia i człowiek).
  • 24. Юрченко І. Дослідження караїмського кладовища біля Галича. Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 46—56. 
  • 25. Юрченко І. Караїмське кладовище біля Галича. Каталог надмогильних пам’ятників. Львів; Галич: Спо лом, 2000. 256 с.
  • 26. Пилецки Ш. Роль караимов Галича в установлении юридического статуса караимских общин в 1920—30 годы. Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 94—100.
  • 27. W sprawie stosunku Karaimуw do Rządu, organizacji duchownych władz karaimskich oraz wewnętrznego ustroju gmin karaimskich. Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 7—8.
  • 28. Zarachowicz Z. Listy z Halicza. Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 27—28.
  • 29. Васильчук Н. Караїмській громаді Галича — 770 років. Музейний простір. URL: http://prostir.museum/ua/post/38511 (останній перегляд: 5.02.2017).
  • 30. Z życia karaimуw w Polsce. Myśl karaimska. 1935—1936. Zesz. 2. S. 118—119.
  • 31. Дашкевич Я. Міграція караїмів у Русь-Україну та Литву (ІХ—ХІV ст.). Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (додаток) (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 165—193.
  • 32. Od redakcji. Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 2.
  • 33. «Karaici w Polsce». (O artykule Dr. M. Bałabana). Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 3—4. 
  • 34. Przywileje nadane Karaimam przez Krуlуw polskich. Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 22. 
  • 35. Добош Г. Галицькі караїми: лишилось тільки двоє. Фirtka.if.ua. Агенція новин. URL: http://www.firtka.if.ua/blog/view/galicki-karaimi-lisilos-tilki-dvoe119578 (останній перегляд: 5.02.2017).

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »