« 2022. № 1 (163)

Народознавчі зошити. 2022. № 1 (163). С. 183—191

УДК 94-054.7(100)”1944/1945″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.01.183

ВІД ЯЛТИНСЬКИХ УГОД ДО ВІДМОВИ ВІД ПРИМУСОВОЇ РЕПАТРІАЦІЇ: ЕВОЛЮЦІЯ ЗАХІДНОЇ ВІЗІЇ ЩОДО РАДЯНСЬКИХ ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ (1944—1945 РОКИ)

НАУМЕНКО Олена

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8433-4088;
  • PhD student, department of Modern and Contemporary History,
  • Ivan Franko National University of Lviv,
  • 1, Universytetska str., 790000, Lviv, Ukraine,
  • Contacts: e-mail: naumenko95naumenko@icloud.com

Анотація. Розглядаються репатріаційні угоди між західними країнами, головним чином США та Великою Британією, з одного боку, та СРСР — з іншого. З часом західні демократії, не бажаючи брати безпосередньої участі у примусовому переміщенні радянських переміщених осіб, призупинили масову репатріацію, вбачаючи в ній порушення захисту прав і свобод тих, хто цього її не бажав, і таким чином припинили виконання ялтинських угод, які мали на меті повернути абсолютно всіх. Отже, усвідомлюючи, що на європейській території залишилася велика кількість переміщених осіб — громадян СРСР, керівництво країн Заходу спочатку намагалося примусово повернути репатріантів за допомогою військових, проте, спостерігаючи запеклий опір місцевих командирів, згодом тактику було змінена, і репатріантам-відмовникам надавалася всіляка підтримка та допомога в уникненні примусового повернення.

Метою дослідження є аналіз еволюції поглядів політичних кіл США та Великої Британії щодо примусової репатріації радянських переміщених осіб, а також реакції СРСР на дії колишніх союзників.

Проблема переміщених осіб та біженців є доволі актуальною в сучасному світі. Насамперед, це стосується країн Близького Сходу, які є локальними центрами бойових дій. Починаючи з XXI ст., уряд США зіткнувся з подібною проблемою, оскільки неконтрольований потік біженців з Мексики викликав значне занепокоєння Білого дому. Зазначимо, що певним чином ця тема стосується й недавніх подій, пов’язаних із ситуацією навколо Афганістану, який став новим джерелом біженців. Актуальність статті полягає в узагальненні історичного досвіду та правомірному розв’язанні таких проблем у ХХІ ст.

В історіографії окреслена проблема частково розглядалося зарубіжними дослідниками, зокрема Донною Дісмускес, яка описує військовий опір Великої Британії та США проти примусової репатріації; Ніколаса Беттела та Миколи Толстого, які подекуди ілюструють перехід від примусу до діалогу з радянськими репатріантами. Із джерельних матеріалів можна згадати збірники документів за редакцією істориків Пола Кола, Мері Керрол та Гудріча Ліланда, які відображають зміни в репатріаційній політиці США та Великої Британії.

Методологічною засадою роботиє приципи історизму, а також застосування методів аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння.

Ключові слова: переміщені особи, примусова репатріація, Друга світова війна, країни Заходу, СРСР.

Надійшла 12.01.2022

Список використаних джерел

  • 1. Elliott M.R. Pawns of Yalta. Illinois: University of Illinois Press, 1982. 489 p. URL: https://ua1lib.org/book/5544222/f05cb1. (Дата звернення 15.10.2021).
  • 2. Tolstoy N. The Secret Betrayal. New York: Charles Scribner’s Sons, 1977. 182 p.
  • 3. Bailey R.H. Prisoners of War. Chicago: Hardcover, 1981. 208 p. URL: https://www.worldcat.org/title/prisoners-of- war/oclc/7672216 (Дата звернення 22.10.2021).
  • 4. Verovšek P.J. Screening Migrants in the Early Cold War: The Geopolitics of American Immigration Policy. No 20 (4). Sheffield: Journal of Cold War Studies, 2016. 38 p. URL:
  • https://eprints.whiterose.ac.uk/110058/2/Verovsek%20JCWS%20final%20updated%20manuscript%20%281%29.pdf. (Дата звернення 5.10.2021).
  • 5. Bethell N. The Last Secret. New York: Basic Books. 1974. 287 p. URL: https://www.worldcat.org/title/last-secret-the-
  • delivery-to-stalin-of-over-two-million-russians-by-britain-and-the-united-sates/oclc/ 717462931?loc=. (Дата звернення 28.10.2021).
  • 6. Cole P. POW/MIA Issues: World War II and the Early Cold War. Vol. 2. Santa Monica: National Defense Research Institute, 1994. 196 p. URL: https://www.rand.org/content/dam/rand/pubs/monograph_reports/2006/MR351.2.pdf. (Дата
  • звернення 27.10.2021).
  • 7. Carroll M.J., Leland G.M. Documents on American Foreign Relations (1944—1947). Vol. V. New York: World Peace Foundation. 1500 p.
  • 8. Dismukes D.E. The Forced Repatriation of Soviet Citizens: A Study in Military Obedience. Monterey: Naval Postgraduate School, 1996. 158 p. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/36701975.pdf. (Дата звернення 12.11.2021).
  • 9. Buhite R.D. Decisions at Yalta: An Appraisal of Summit Diplomacy. Delaware: Rowman& Littlefield Publishers, 1986. 147 p. URL: https://www.worldcat.org/title/decisions-at-yalta-an-appraisal-of-summit-diplomacy/oclc/470429161?referer=di&ht=edition. (Дата звернення 11.10.2021).

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »