« 2022. № 2 (164)

Народознавчі зошити. 2022. № 2 (164).  С. 267—280

УДК 398(=161.2)”19″:323.1

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.02.267

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ У БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ: ТЯГЛІСТЬ ТРАДИЦІЇ НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ

ІВАННІКОВА Людмила

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0617-5082
  • кандидатка філологічних наук,
  • Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології
  • ім. М.Т. Рильського,
  • вул. Михайла Грушевського, 4, 01011, м. Київ, Україна,
  • Контакти: e-mail: ivannikovafoik@ukr.net

Анотація. Висвітлюється важлива роль народної творчості в боротьбі за українську незалежність. Простежується тяглість традиції функціонування протестного фольклору впродовж XX ст. (хронологічні межі), історію виникнення нових фольклорних форм і явищ, заторкуються проблеми наукової термінології (об’єкт дослідження). У цьому процесі фольклор виконував низку важливих функцій: пробудження національної самосвідомості, проголошення історичної правди про події XX ст., консолідація суспільства для побудови власної суверенної держави тощо. У новотворах кінця XX ст. спостерігається значне тяжіння до традиційних фольклорних жанрів. Тоді ж розпочався процес реактуалізації заборонених радянською владою епічних та пісенних жанрів, зокрема співанок-хронік про події XX ст., стрілецьких і повстанських пісень, колядок і гаївок, у яких звучала ідея Вільної України. Водночас виникали й нові, переважно паремійні жанри фольклору, які породило бурхливе політичне життя: слоган, речівка, вірш, коломийка, частушка, які побутували як в усній, так і в письмовій формі. Домінуючою формою комунікації став політичний плакат; почали з’являтись і цілком нові, акціональні форми фольклору, такі як перформанс. Свого розквіту вони набули в часи трьох українських революцій. Це і є предметом дослідження. Мета статті — відстежити процес виникнення нових фольклорних форм, показати їх нерозривний зв’язок із усною традицією нашого народу та процес входження новотворів у фольклорне середовище.

Ключові слова: сучасні форми фольклору, паремійні жанри фольклору, протестний фольклор, слоган, плакат, перформанс, політичний фольклор.

Надійшла 12.04.2022

Список використаних джерел

  • 1. Новицкий Я.П. История города Александровска Ека­теринославской губернии в связи с историей воз­никновения крепостей Днепровской линии. Екатеринослав, 1905. 176 с.
  • 2. Борисенко В.К. Свіча пам’яті: усна історія про геноцид українців у 1932—1933 роках. Київ: Стилос, 2007. 288 с.
  • 3. Український політичний фольклор. Упорядкув., передмова, коментарі Є.М. Пащенка. Київ: Видавець Микола Дмитренко, 2008. 100 с.
  • 4. Гончар Олесь. Щоденники: у 3-х т. Упорядкув. підгот. текстів, іл. матеріалу та передм. В. Гончар. Т. 3. Київ: Веселка, 2004. 606 с.
  • 5. Український голокост 1932—1933: свідчення тих, хто вижив. Упоряд. о. Ю. Мицик. Київ: Києво-Могилянська академія, 2003. 443 с.
  • 6. Український голокост 1932—1933: Свідчення тих, хто вижив. За ред. о. Ю. Мицика. Т. 10. Київ, 2014. 527 с.
  • 7. Сенько Г. Правдивий український фольклор під совітами: українські приповідки-частівки. Вінніпег: Новий шлях, 1947. 32 с.
  • 8. 33-й: Голод. Народна Книга-Меморіал. Київ: Радянський письменник, 1991. 584 с.
  • 9. Усна політична і еротична творчість (у записах 1920—1940-х рр.). Упоряд. Євген Пащенко. Київ: ФОП Маслаков, 2017. 272 с.
  • 10. Воля Олесь. Мор. Книга буття України. Київ: Кобза, 2002. 1151 с.
  • 11. Коваль-Фучило І. Акценти сучасної польської фольклористики. Рец.: Nowe konteksty badaс folklorys­tychnych. Red. J. Hajduk-Nijakowska, T. Smoliсska. Wroc­іaw: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, 2011. 217 s. Народна творчість та етнологія. 2013. № 3. С. 99—104.
  • 12. Іваннікова Л. Фольклорний дискурс Євромайдану (2013—2015): погляд ізсередини. Народознавчі зо­шити. 2020. № 6 (156). С. 1314—1327.
  • 13. Народне слово. Збірник сучасного українського фоль­клору. Упорядкув., передмова, вступ і примітки Ю. Семенка. Львів: Вечірня година, 1992. 129 с.
  • 14. Пахаренко В. Слово, що здолало смерть. Народна творчість та етнологія. 1991. № 6. С. 51—5515.
  • 15. Тільки Сталін на стіні. Фольклор епохи соціалізму та будівництва комунізму. Зібраний і впорядкований Пилипом Юриком. Редактор В.А. Чабаненко. Запоріжжя: Просвіта, 2003. URL: https://pilipyurik.com/tvorchyi-dorobok/27-folklor/640-2014-10-06-13-02-28.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »