« 2022. № 3 (165)

Народознавчі зошити. 2022. № 3 (165).  С. 647—656

УДК 2-234″1869/1904″=161.2(045)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.03.647

НАУКОВИЙ І ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ВНЕСОК ІВАНА ПУЛЮЯ У ПЕРШИЙ ПОВНИЙ УКРАЇНОМОВНИЙ ПЕРЕКЛАДІ БІБЛІЇ

СТОЦЬКИЙ Ярослав

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0429-8740
  • професор, доктор історичних наук,
  • кафедра психології Тернопільського національного
  •  технічного університету імені Івана Пулюя,
  • вул. Руська, 56, 46001, Тернопіль, Україна,
  • Контакти: e-mail: jarstotskyj@ukr.net

Анотація. Мета дослідження — висвітлити полівекторний хід першого україномовного перекладу Нового і Старого Завітів, який здійснювали Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй та Іван Нечуй-Левицький, розкрити проблемні відносини у виданні цих перекладів І. Пулюя із Лондонським (Британським) Біблійним Товариством, дослідити точнішу дату виходу у світ усієї Біблії в одній книзі та організаційно-редакторський внесок Івана Пулюя в цьому контексті.

Об’єктом дослідження є перший україномовний переклад Старого і Нового Завітів П. Кулішем, І. Пулюєм та І. Нечуй-Левицьким, а предметом — роль Івана Пулюя у процесі перекладу, виданні та розповсюдженні цієї Біблії.

Новизна статті: автор уточнив і пояснив дату виходу у світ першої повної україномовної Біблії в одній книзі, чого раніше ніхто із дослідників не здійснював.

Методологічною основою є такі пізнавальні завдання: емпіричні, теоретичні й логічні, зокрема із логічного методу випливає порівняльно-історичний метод, який тісно пов’язаний у цьому дослідженні із хронологічним, архівно-епістолярним, науково-описовим, інтерпретаційним тощо, що в сумі дало можливість у всій повноті висвітлити означену тему.

Ключові слова: Іван Пулюй, Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький, Біблія, Новий Завіт, Старий Завіт, переклад, редагування, видання.

Надійшла 16.06.2022

Список використаних джерел

  • 1. Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Повний переклад, здійснений за оригінальними єврейськими, арамейськими та грецькими текстами. Українського Біблійного Товариства. United Bible Societies, 1994.
  • 2. Ланглуа А. Святе Письмо в європейській культурі: Біблійний словник. Київ: Дух і літера, 2004. 320 с.
  • 3. Документи Другого Ватиканського Собору (1962—1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі (перекл. з лат.). Український католицький університет. Львів: Свічадо, 2014. 608 с.
  • 4. Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос — наша Пасха. Львів: Свічадо, 2011. 336 с. + 64 іл.
  • 5. Жукалюк Микола, Степовик Дмитро. Коротка історія перекладів Біблії українською мовою. Київ: Українське Біблійне Товариство, 2003. 176 с.
  • 6. Збожна О.М. Іван Пулюй. Листи. Тернопіль: Воля, 2007. 544 с. + 36 вкл.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »