« 2022. № 3 (165)

Народознавчі зошити. 2022. № 3 (165).  С. 657—663

УДК [7.045.011.26:165.412]:393.9(=161.2) 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.03.657

АНТИНОМНІ ГРУПИ ПЕРСОНАЖІВ У СТРУКТУРІ ПОХОВАЛЬНОГО ЦИКЛУ ОБРЯДІВ

КУХАРЕНКО Олександр

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5421-1004
  • кандидат філологічних наук, доцент,
  • Харківська державна академія культури,
  • Бурсацький узвіз, 4, 61000, Харків, Україна,
  • Контакти: e-mail: art-red@ukr.net

Анотація. Метою статті є виявлення антиномних груп персонажів як рушійної сили в структурі поховальних обрядів. Об’єктом дослідження є поховальна обрядовість, а предметом — антиномні персонажі.

Під антиноміями слід розуміти протилежні пари символів, предметів, об’єктів та полярно спрямованих у своїй діяльності персонажів. Важливу роль під час взаємодії пар антиномних персонажів відіграє процес сакралізації, що стає можливим внаслідок взаємодії двох світів — реального й потойбічного.

За основу поховального циклу обрядів взято їхню фіксацію в другій половині ХІХ століття (хронологічні межі дослідження).

Актуальність і наукова новизна теми дослідженнявизначаються поєднанням тематичних спрямувань: з одного боку — родинні обряди, зокрема поховальні, як найстійкіший компонент української традиції, яка потребує вивчення й збереження; з іншого — доцільність впровадження етнологічного підходу в узгодженні з структурно-функціональним методом дослідження, що становить прогресивну й результативну методологію студіювання об’єктів національної традиції.

Ключові слова: українська обрядовість, родинні ритуали, поховальний обряд, структурно-функціональний метод, антиномії.

Надійшла 6.06.2022

Список використаних джерел

  • 1. Леви-Строс К. Структурная антропология. Москва: Глав. ред. восточной литературы, 1985. 536 с.
  • 2. Геннеп А. ван. Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов. Москва: Восточная лит-ра, 1999. 198 с.
  • 3. Пропп В.Я. Морфология волшебной сказки. Москва: Лабиринт, 2001. 192 с.
  • 4. Тэрнер В. Символ и ритуал. Москва: Наука, 1983. 277 с.
  • 5. Kukharenko O. Funeral Ceremony in the System of Structural-Functional Studies of Family Objectives. Paradigm of Knowledge. Multidisciplinary Scientific Journal. Muscat, 2018. № 2. P. 132—144.
  • 6. Кухаренко О.О., Кухаренко А.В. Створення струк­тури циклу українських традиційних поховальних об­ря­дів. Культура України: зб. наук. пр. Харків: ХДАК, 2019. Вип. 64. С. 185—194.
  • 7. Волькенштейн В.М. Драматургия. Метод исследования драматических произведений. Москва: Федерация, 1929. 273 с.
  • 8. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре: структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. Санкт-Петербург: Наука, 1993. 238 c.
  • 9. Беньковский И.Ф. Смерть, погребение и загробная жизнь по понятиям и верованию народа. Киевская старина. 1896. № 9. С. 229—261.
  • 10. Гузій Р.Б. З народної танатології: карпатознавчі розсліди. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2007. 352 с.
  • 11. Свєнцицький I.С. Похоронне голосіння i церковно-релігійна поезія. Записки Наук. тов-ва ім. Шевченка. 1910. Т. 93. С. 32—53; Т. 94. С. 5—39.
  • 12. Свєнцицький I.С. Похоронні голосіння. Етнографічний збірник. 1912. Т. 32. С. 1—129.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »