« 2022. № 3 (165)

Народознавчі зошити. 2022. № 3 (165).  С. 657—663

УДК [7.045.011.26:165.412]:393.9(=161.2) 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.03.657

АНТИНОМНІ ГРУПИ ПЕРСОНАЖІВ У СТРУКТУРІ ПОХОВАЛЬНОГО ЦИКЛУ ОБРЯДІВ

КУХАРЕНКО Олександр

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5421-1004
  • кандидат філологічних наук, доцент,
  • Харківська державна академія культури,
  • Бурсацький узвіз, 4, 61000, Харків, Україна,
  • Контакти: e-mail: art-red@ukr.net

Анотація. Метою статті є виявлення антиномних груп персонажів як рушійної сили в структурі поховальних обрядів. Об’єктом дослідження є поховальна обрядовість, а предметом — антиномні персонажі.

Під антиноміями слід розуміти протилежні пари символів, предметів, об’єктів та полярно спрямованих у своїй діяльності персонажів. Важливу роль під час взаємодії пар антиномних персонажів відіграє процес сакралізації, що стає можливим внаслідок взаємодії двох світів — реального й потойбічного.

За основу поховального циклу обрядів взято їхню фіксацію в другій половині ХІХ століття (хронологічні межі дослідження).

Актуальність і наукова новизна теми дослідженнявизначаються поєднанням тематичних спрямувань: з одного боку — родинні обряди, зокрема поховальні, як найстійкіший компонент української традиції, яка потребує вивчення й збереження; з іншого — доцільність впровадження етнологічного підходу в узгодженні з структурно-функціональним методом дослідження, що становить прогресивну й результативну методологію студіювання об’єктів національної традиції.

Ключові слова: українська обрядовість, родинні ритуали, поховальний обряд, структурно-функціональний метод, антиномії.

Надійшла 6.06.2022

Список використаних джерел

  • 1. Леви-Строс К. Структурная антропология. Москва: Глав. ред. восточной литературы, 1985. 536 с.
  • 2. Геннеп А. ван. Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов. Москва: Восточная лит-ра, 1999. 198 с.
  • 3. Пропп В.Я. Морфология волшебной сказки. Москва: Лабиринт, 2001. 192 с.
  • 4. Тэрнер В. Символ и ритуал. Москва: Наука, 1983. 277 с.
  • 5. Kukharenko O. Funeral Ceremony in the System of Structural-Functional Studies of Family Objectives. Paradigm of Knowledge. Multidisciplinary Scientific Journal. Muscat, 2018. № 2. P. 132—144.
  • 6. Кухаренко О.О., Кухаренко А.В. Створення струк­тури циклу українських традиційних поховальних об­ря­дів. Культура України: зб. наук. пр. Харків: ХДАК, 2019. Вип. 64. С. 185—194.
  • 7. Волькенштейн В.М. Драматургия. Метод исследования драматических произведений. Москва: Федерация, 1929. 273 с.
  • 8. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре: структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. Санкт-Петербург: Наука, 1993. 238 c.
  • 9. Беньковский И.Ф. Смерть, погребение и загробная жизнь по понятиям и верованию народа. Киевская старина. 1896. № 9. С. 229—261.
  • 10. Гузій Р.Б. З народної танатології: карпатознавчі розсліди. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2007. 352 с.
  • 11. Свєнцицький I.С. Похоронне голосіння i церковно-релігійна поезія. Записки Наук. тов-ва ім. Шевченка. 1910. Т. 93. С. 32—53; Т. 94. С. 5—39.
  • 12. Свєнцицький I.С. Похоронні голосіння. Етнографічний збірник. 1912. Т. 32. С. 1—129.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »