« 2022. № 3 (165)

Народознавчі зошити. 2022. № 3 (165).  С. 536—548

УДК 75.041.7-048.76:[75.046.3: 271.4-732.3(438)]”17″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.03.536

СТИЛІСТИЧНІ ЗМІНИ В ХУДОЖНЬОМУ ВИРАЖЕННІ ІКОНОСТАСІВ ТА ВІВТАРІВ ХРАМІВ ГАЛИЧИНИ ПІСЛЯ ЗАМОЙСЬКОГО СОБОРУ

ПЕЛЕХ Мар’яна

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-6704-0133
  • кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
  • Українська академія друкарства,
  • кафедра книжкової графіки та дизайну друкованої продукції,
  • вул. Підвальна, 17, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: marjanna.peleh@gmail.com

Анотація. Стаття присвячена одній із актуальних проблем — виявленню стилістичних та іконографічних особливостей в структурі іконостасів та вівтарів храмів Галичини періоду після Замойського Собору, в добу найбільшого піднесення Унійної церкви, пов’язаної з періодом т. зв «золотої доби» в історії Василіанського чину. Досі в дослідженнях історії розвитку українського церковного мистецтва XVIII ст. збережені іконостаси не набули достатнього вивчення, що засвідчує актуальність запропонованого дослідження.

Об’єктом дослідження є українські іконостаси та вівтарі у храмах Галичини, виготовлені після Замойського Собору. Предмет дослідження — розвиток нових іконографічних тем іконостаса, пов’язаний з латинізаційними процесами в лоні Унійної церкви та особливості іконографії і характер стилістики, притаманні облаштуванню українського храму східного обряду у XVIII ст. Вперше комплексно проаналізовано репертуар сюжетів церковного мистецтва, впроваджених в інтер’єрах храмів Унійної церкви XVIII ст.

Досліджено, що у церковному мистецтві Галичини після 1720 р. відбулось поступове розширення репертуару іконографічних сюжетів, пов’язаних із західноєвропейською мистецькою культурою. Поруч із іконостасом, притаманним для східного обряду у XVII ст., з’явилися нові іконостаси-вівтарі у формі барокових або рококових структур з особливою іконографічною програмою, пов’язаною з провідними ідеями католицької Церкви.

Ключові слова: іконостас, іконографія, церковне мистецтво XVIII століття, Богородичні ікони, Унійна церква, графічні зразки.

Надійшла 3.04.2022

Список використаних джерел

  • 1. Konstantynowicz J.B. Ikonostasy w XVII w. w granicach dawnych diecezji przemyskiej, lwowskiej, belskiej i cheіmskiej. Próba charakterystyki. Cz. II. Materiały optyczny. Sanok, 1930. 25 s. + 38 tab. (Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАНУ; Палац мистецтв імені Тетяни та Омельяна Антоновичів. № 4664).
  • 2. Konstantynowicz J.B. Ikonostasis. Studien und Forschungen. Erster Band. Lwow (Lemberg): Buchhandlung der Ševčenko Geselschaft der Wissenschaften. 1939. Bd. 275 s.
  • 3. Драган М. Українська декоративна різьба XVI—XVIII ст. Передмова канд. мист. В.І. Свєнціцької. Київ: Наукова думка, 1970. 203 с.: іл.
  • 4. Сидор О. Іконостас. Церковне мистецтво України: у 3-х т. Т. ІІІ. Декоративне мистецтво. НАН України; Ін-т народознавства. Харків: Фоліо, 2019. С. 11—138.
  • 5. Александрович В. Архітектура, образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Скульптура. Історія української культури: у 5 т. Т. 3. Київ: Наукова думка, 2003. С. 833—925.
  • 6. Мудрий С. По василіанських монастирях Галичини. Галицька брама. 1999. № 1—2 (49—50). С. 2—3.
  • 7. Крвавич Д. Українська скульптура періоду рококо. Записки НТШ. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. Львів, 1998. Т. 236 (CCXXXVI). С. 150—152.
  • 8. Коссак М. Монастирі Галичини (передрук праці 1867 р.). Лавра. 1999. № 7. С. 41—55; № 8. С. 49—54; № 9. С. 51—56; № 10. С. 51—56.
  • 9. Крип’якевич І. Середневічні монастирі в Галичині. Спроба катальоґу. Записки ЧСВВ. Т. 11. Жовква, 1926. С. 71—104.
  • 10. Голубець М. Матеріяли до катальогу василіянських монастирів у Галичині (перевидання 1930 р.). Лавра. № 2. 2000. С. 53—55.
  • 11. Голубець М. Малярі-Василіяни на тлі західно-ук­ра­їнського церковного малярства XVIII в. «Записки ЧСВВ». Т. ІІI. Львів, 1930. С. 445—466.
  • 12. Жолтовський П. Український живопис ХVІІ—ХVІІІ ст. Київ, 1978. 327 с.
  • 13. Вуйцик В. Краснопущанський іконостас Василя Петрановича. Записки НТШ. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. Львів, 1998. Т. 236 (ССХХХVІ). С. 408—416.
  • 14. Жолтовський П. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. АН УРСР; Музей етнографії та художнього промислу. Київ: Наукова думка, 1983. 177 c.: іл.
  • 15. Сидор О. Почаївська графіка XVIII — початку XIX століть. Апологет, матеріали І міжн. наук. конф. (23—24 листопада 2009 р.). Львів, 2009. С. 162—182.
  • 16. Ярема В. Традиції і нововведення у побудові іконостасів ХVІІ—ХVІІІ ст. у західних областях України. Православний вісник. 1961. № 5—6. С. 177—190.
  • 17. Вуйцик В. Монастир святого Онуфрія у Львові. Віс­ник інституту «Укрзахідпроектреставрація», 2004. № 14. С. 48—59.
  • 18. Замойський провінційний собор Руської Унійної Церкви 1720 року. Кн. 1: Діяння та постанови. Упоряд. Р. Паранько, Іг. Скочиляс, Ір. Скочиляс (серія «Київське християнство», т. 23). Львів: Український католицький університет, 2021. 804 с.
  • 19. Сидор О. Святий Онуфрій Великий і давнє українське мистецтво. Лавра. Львів, 1999. Ч. 6 (8). С. 36—42.
  • 20. Пелех М. Іконостас церкви Преображення Господнього середини XVII століття у селі Зарудцях біля Львова: іконографічний опис. Записки НТШ. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. Т. CCLXI. Львів, 2011. С. 115— 134.
  • 21. Українські церкви Жовківського району: Кн. 2 (Українські церкви Львівщини). Львів, 2020. 304 с.
  • 22. Юліан Катрій, о. ЧСВВ. Пізнай свій обряд. Львів: Свічадо, 2004. 472 с.
  • 23. Gronek A. Arbor Virginis w zachodnioruskim malarstwie ikonowym jako wyraz wiary w Niepokalane Poczęcie Najświętszej Marii Panny? Апологет, матеріали V міжн. наук. конф. (23—24 листопада 2009 р.). Львів, 2012. С. 61—68.
  • 24. Мельник В. Сакральне мистецтво Галичини ХV—ХХ століть в експозиції Івано-Франківського художнього музею: путівник-кат. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2007. 223 с.: іл.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »