« 2022. № 4 (166)

Народознавчі зошити. 2022. № 4 (166).  С. 949—960

УДК [73.04:726](477.83-25)”20″:821.161.2’373.46 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.04.949

САКРАЛЬНІ ОБРАЗОТВОРЧІ ПЛАСТИКИ У ПУБЛІЧНОМУ ПРОСТОРІ ЛЬВОВА ПОЧАТКУ XXI ст.: ПОРІВНЯННЯ І ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ

СКОП Михайло

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5901-8211
  • аспірант,
  • Львівська національна академія мистецтв,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: neivanmade@gmail.com

Анотація. У статті розглянуто низку термінів, пов’язаних із сакральними об’єктами Львова, зокрема каплицями, фігурами і хрестами. Новизна тематики полягає в якомплексному підході до проблеми диференціації різних типів сакральних об’єктів, а також — у намаганні синтезувати в одну групу низку термінів, які застосовуються дослідниками щодо святинь різних періодів, регіонів і конфесій.

Метою статті є дослідити найбільш поширені терміни та типології святинь у публічному просторі в українських та польських дослідників, виявити суперечності, запропонувати й обґрунтувати термінологію, найбільш прийнятну для комплексного та узагальненого аналізу сакральних образотворчих пластик у публічному просторі Львова. Для цього було застосовано такі методи: порівняльний, дослідження культурного контексту, метод іконографічного аналізу, історико-мистецької типології та класифікації.

Об’єктом дослідження є сакральні образотворчі пластики у сучасному публічному просторі Львова, зокрема каплиці, фігури, хрести. Предметом дослідження є термінологія, яка застосовується українськими та польськими дослідниками.

В результаті дослідження було проаналізовано термінологію і класифікації низки науковців, знайдено і проаналізовано відмінності та суперечності, зокрема у диференціації «капличок», «каплиць», «фігур», «хрестів». Розглянуто дихотомію «світського» і «сакрального» просторів. Виділено і обґрунтовано використання термінів, які є найбільш коректними стосовно сакральних об’єктів Львова. Запропоновано варіант класифікації за розміщенням.

Ключові слова: Фігура, каплиця, придорожній хрест, сакральна скульптура, публічний простір Львова, ієротопія, іконографія, меморіал, вівтарик.

Надійшла 2.08.2022

Список використаних джерел

  • 1. Щербаківський Д. Буковинські і галицькі деревляні церкви, надгробні і придорожні хрести, фігури і каплиці. Українське мистецтво. Київ; Прага: Український громадський видавничий фонд, 1926. 102 с.
  • 2. Онацький Є. Каплиця. Українська мала енциклопедія: у 16 кн., 8 т. Буенос-Айрес, 1959. Т. 3. Кн. V. С. 596—597.
  • 3. Онацький Є. Хресний шлях. Українська мала енциклопедія: у 16 кн., у 8 т. Буенос-Айрес, 1959. Т. 3. Кн. V. С. 2018.
  • 4. Сенько С. Ландшафтні хрести на Закарпатті у ХІХ—ХХ століттях: процес заміни дерева каменем і залізом. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. 2011. Вип. 27. С. 143—149.
  • 5. Болюк О. Українські каплиці: генезис, типи, особливості. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: зб. наук. праць. Вип. 9. НАНУ; ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Київ, 2009. С. 143—149.
  • 6. Сидор М. Реприза духовного концепту галицьких придорожніх каплиць у різних формах їх архітектурного вираження. Традиції та новації у вищій архітек­турно-художній освіті. 2014. Вип. 2. С. 114—118.
  • 7. Божук Т. Релігійні об’єкти в культурному ландшафті та їх використання для потреб туризму (на прикладі міста Львова). Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. 2010. Вип. 21. С. 9—15.
  • 8. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття. Київ, 2002. 472 с.
  • 9. Моздир М. «Фігури», придорожні та присадибні хрес­ти в Україні. Українська хрестологія: Спец. випуск «НЗ». Львів, 1997. С. 21.
  • 10. Кузенко П. Ладшафтні хрести України та Польщі: до питання взаємозвязку традицій. Українопольські культурні взаємини. Вип. 2. Київ, 2008. С. 22—29.
  • 11. Holly G. Krzyże i kapliczki przydrożne na pograniczu polsko-słowacko-ukraińskim. Roczniki Bieszczadzkie. No 20. 2012. S. 309—345.
  • 12. Mańkowski T. Dawny Lwów, jego sztuka i kultura artystyczna. London, 1974.
  • 13. Любченко В. Львівська скульптура XVI—XVII століть. Київ: Наукова думка, 1981. 216 с.
  • 14. Шенгера Б. Львівські скульптори та скульптури Львова у ХVIII сторіччі. Львів: Львівська національна галерея ім. Б.Г. Возницького, 2020. 272 с.
  • 15. Гембарович М. Скульптура та різьблення. Історія українського мистецтва: у 6-х т. Т. 3. Мистецтво другої половини XVII—XVIII століття. 1968. 439 с.
  • 16. Бірюльов Ю. Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму (середина XVIII — середина ХХ ст.). Львів: Апріорі, 2015. 528 с. 
  • 17. Строцень Л. Сакральна скульптура Тернопільщини. Тернопіль: Підручники і посібники, 2020. С. 2—13.
  • 18. Андрейчин М. Святі захисники від епідемій і покровителі інфекційних хворих. Сакральна скульптура Тернопільщини. Тернопіль: Підручники і посібники, 2020. С. 2—13.
  • 19. Фігури Тернопілля. Упр. В. Уніят-Карпович, І. Чепіга. Тернопіль: Терно-граф. 2016. 48 с.
  • 20. Биков О., Бурлака О., Курмаз С. Orthodox Chic. Київ: Основи, 2020. 156 с.
  • 21. Rуżańska A., Kaczyńska M. Kapliczki i krzyże w miejskim krajobrazie Warszawy. Obiekty religijne w krajobrazie. Prace Komisji Krajobrazu Kulturowego. No 21. Komisja Krajobrazu Kulturowego PTG. Sosnowiec, 2013. S. 67—76.
  • 22. Zielińska M. Kapliczki Warszawy. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1991.
  • 23. Kalicka J. Między kapliczką a ogrуdkiem, między miejscem a znakiem —zmiany w funkcjonowaniu kapliczek podwуrkowych na warszawskiej Pradze. J. Adamowski, M. Wуjcicka (red.). Krzyże i kapliczki przydrożne jako znaki społecznej, kulturowej i religijnej pamięci. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2011. S. 219—227.
  • 24. Еліаде М. Священне і мирське. Мефістофель і андрогін. Київ: Основи, 2001. 591 с.
  • 25. Лидов А. Иеротопия. Пространственные иконы и образы парадигмы в византийской культуре. Мос­ква: Троица, 2009. 352 с.
  • 26. Грибунина Н. Иеротопия новозаветного храма в контексте христианского культового действа Вопросы культурологии: Научно-практический и методический журнал. 2008. № 8. C. 56—59.
  • 27. Кириченко Е. Храм и город. О содержательно-струк­турном единстве русского сакрального пространства. Иеротопия. Сравнительные исследования са­краль­ных пространств. Москва: Индрик, 2009. C. 292—322.
  • 28. Петрухин В. Иеротопия Русской земли и начальное летописание. Создание сакральных пространств в Византии и Древней Руси. Москва, 2006.
  • 29. Łapiński J. Sacrum w krajobrazie a krajobraz sakralny. Prace Komisji Krajobrazu Kulturowego. Sosnowiec, 2018. No 39 (1). S. 41—62.
  • 30. Осадча О. Структурно-просторова схема Дерева Жит­тя у топографічній іконічності міста-храму-ікони-лю­дини. Всеукраїнська іконописна конференція «Іко­на сьогодні» (5 трав. 2018 р., Київ): збірник наукових праць. Київ: Національна спілка іконописців України і Національний заповідник «Софія Київська», 2018.
  • 31. Сорочук А. Трансформація сакрального простору середньовічного міста. Вісник Львівського університету. Серія фізог-політолог. студії. 2018. Вип. 19. С. 63—69.
  • 32. Костенко Т. Філософсько-релігієзнавчий аналіз осмислення феномену сакрального в традиційній та сучасній православній теології: автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.11. Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2016. 16 c.
  • 33. Словник української мови. Київ: Наукова думка, 1978. Т. 9. 916 с.
  • 34. Демчук Р. Ієротопія та memoriaе в архітектурному ландшафті міста. Наукові записки НаУКМА. 2011. Т. 114: Теорія та історія культури. С. 34—41.
  • 35. Грищенко М. Публічний простір міста як об’єкт соціологічного дослідження. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. 2016. Вип. 1. С. 31—38.
  • 36. Король А. Теоретичні аспекти класифікації пластичних мистецтв. Молодь і ринок. 2012. № 1. С. 141—146.
  • 37. Пасічний А. Образотворче мистецтво: словник-до­відник. Тернопіль: Навчальна книга; Богдан, 2008. 216 с.
  • 38. Шевнюк О. Словник термінів образотворчого мистецтва: Навч. посіб: 2. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2015. 100 с.
  • 39. Kowalski J.W. Świat mnichów i zakonów. Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1987. S. 132.
  • 40. Słownik wyrazów obcych PWN. Red. J. Tokarski. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1980. S. 339.
  • 41. Завада В. Дерев’яні каплиці: між язичництвом та хрис­тиянством. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. 2017. Вип. 49. С. 414—425.
  • 42. Диба Ю. Архітектурні прототипи іконописних зображень «кумирниць» XV—XVII ст. Студії мис­тецтво­знавчі. 2006. № 3. С. 51—61.
  • 43. Словник української мови: в 11 т. АН УРСР. Інститут мовознавства. За ред. І. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970—1980. Т. 4. С. 95.
  • 44. Kłodnicki Z. Znaki sakralne w przestrzeni. Próba typologii oraz występowanie (geografia) poszczególnych odmian kapliczek w Polsce. J. Adamowski, M. Wójcicki (red.). Krzyż i kapliczki przydrożne jako znaki społecznej kulturowej I religijnej pamięci. Lublin, 2011. S. 14—15.
  • 45. Seweryn T. Kapliczki i krzyże przydrożne w Polsce. Warszawa: Instytut Wydawniczy PAX, 1958. 213 s.
  • 46. Słownik terminologiczny sztuk pięknych. Warszawa: PWN, 1996. 480 s.
  • 47. Czechowicz B. Kapliczka przydrożna. T. Gadacz, B. Milerski (red.). Religia. Encyklopedia PWN. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2002. Tom 5. S. 356—357.
  • 48. Kuczowic J. Encyklopedia kapliczkowa. URL: https://przydrozne.eu/pages/intro-encyclopedia.html. (дата звернення: 13.02.2022).
  • 49. Rydzewska A., Wilkaniec A. Kapliczki i krzyże w krajobrazie otwartym i zurbanizowanym Wielkopolski. Obiekty religijne w krajobrazie. Prace Komisji Krajobrazu Kulturowego. No 21: Komisja Krajobrazu Kulturowego PTG. Sosnowiec: 2013. S. 89—102.
  • 50. Wołk A. Sfera sacrum w przestrzeni miejskiej — kapliczki warszawskiej Pragi. Uniwersyteckie Czasopismo Socjologiczne. 2015. No 13 (4). S. 57—71.
  • 51. Повість врем’яних літ: літопис (за Іпатським спис­ком). Київ: Рад. письменник, 1990. 558 с.
  • 52. Історія українського мистецтва: в 6 т. Голова ред. кол. М.П. Бажан, відп. ред. Ю.С. Асєєв. Т. 1: Мистецтво найдавніших часів та епохи Київської Русі. Київ: АН Української РСР. 1966. 455 с.
  • 53. Ігнатенко І., Нагорнюк О. Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка. Народознавчі зошити. 2013. № 1. С. 99—104.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »