« 2023. № 1 (168)

Народознавчі зошити. 2023. № 1 (169).  С. 147—162

УДК 738.8(477.83-25)”18/19″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.01.147

ГОНЧАРІ ЛЕМКІВЩИНИ ТА ЇХНІЙ ВНЕСОК У РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КЕРАМІКИ

ІВАШКІВ Галина

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-2359-6735
  • докторка мистецтвознавства, старша наукова співробітниця,
  • завідувачка сектором «Центр досліджень
  • українського гончарства»; відділ народного мистецтва,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: halia_503@ukr.net

Анотація. Тема функціонування гончарних центрів, а також мистецьких особливостей керамічних виробів із Лемківщини є актуальною, оскільки досі не була предметом докладного розгляду. Відтак, метою статті є аналіз розвитку гончарного промислу Лемківщини — висвітлення обмежене територією сучасної Польщі. Об’єкт дослідження — кераміка лемківських гончарів, предмет — діяльність гончарів та мистецькі особливості їхніх виробів. Методологічною основою статті є принцип системності, історизму та компаративності з застосуванням культурно-історичного та порівняльно-типологічного методів. У ході роботи встановлено, що на території Лемківщини діяло більше десяти гончарних осередків: Колачиці, Межиброди, Милик, Мриголод, Мушина, Новий Санч, Одрехова, Подегради, Пораж, Старий Санч, Сянок. Виокремлено діяльність одного з найяскравіших представників лемківського краю — гончаря Андрія Каліша зі Старого Санча, здійснено мистецтвознавчий аналіз його виробів. Майстер виготовляв горщики, дзбанки, ринки, горнятка, миски і накривки, а також вазони. У декорі виробів А. Каліш застосовував різні техніки прикрашення, зокрема ритування, ріжкування, часткове або суцільне поливання, рідше рельєф.

Джерельною базою є глиняні пам’ятки, які зберігаються у фондах музеїв, а також архівні записи, інтернет-ресурси.

Ключові слова: Лемківщина, кераміка, гончарі, типологія, форма, декор.

Надійшла 27.12.2022

Список використаних джерел

  • 1. Лемківщина. Земля — люди — історія — культура, Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1988. Т. 2.
  • 2. Тарнович Ю. Ілюстрована історія Лемківщини (перевидання, Львів, 1936). Львів, 1998.
  • 3. Тарнович Ю. Лемківщина. Матеріальна культура. Краків, 1941.
  •       4.        Reinfuss R. Łemkowie jako grupa etnografczna. Prace i materiały etnografczne. Lublin, 1948.
  •      5. Reinfuss R. Łemkowie w przeszłości i obecnie. Łemkowie: kultura — sztuka — język. Sanok, 1963.
  • 6. Rieger J. Łemkowie i ich język. Łemkowie. Kultura — sztuka — język. Sanok, 1983.
  • 7. Красовський І. Нарис етнографії: Північ. Матеріальна культура. Лемківщина. Земля — люди — історія — культура. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто 1988. Т. 2. С. 31—101.
  • 8. Матейко К.І. Народна кераміка західних областей Української РСР. Історико-етнографічне дослідження. Київ, 1959.
  • 9. Матейко К.І.Українська народна кераміка. Довідник по фондах Українського державного музею етнографії та художнього промислу Академії наук УРСР. Київ, 1956.
  • 10. Добрянська І. Нариси про матеріальну і духовну культуру лемків. Наше слово. 1964. № 14.
  • 11. Верхратський І. Про говор галицьких лемків. Збірник філологічної секції НТШ. Львів, 1902. Т. V.
  • 12. Ганудель З. Назви посуду і кухонного начиння в українських говорах Східної Словаччини. Науковий збірник української культури. Свитник; Пряшів, 1976. Т. 8. С. 249—267.
  • 13. Гонтар Т., Мушинка М. Харчування лемків. Лемківщина: у2-х т. Т. 2: Духовна культура. Львів, 2002. С. 347—359.
  • 14. Кошовий О. Кераміка. Лемківщина: у 2-х т. Т. 2: Духовна культура. Львів, 2002. С. 330—338.
  • 15. Кошовий О., Мотиль Р. Кераміка. Етнографічні групи українців Карпат. Лемки. За наук. редакцією академіка С.П. Павлюка.Харків: Фоліо, 2020. С. 285—292.
  • 16. Івашків Г. Декор української народної кераміки ХVІ  першої половини ХХ століть. Львів, 2007.
  • 17. Івашків Г. Кераміка з Лемківщини в українських та польських музеях. Ukraińcy i ich sąsiedzi na przestrzeni wieków: polityka, gospodarka, religia, kultura i życie codzienne. Red. nauk. B. Halczak, R. Drozd. Słupsk; Warszawa: Ukraińskie Towarzystwo Historyczne w Polsce Akademia Pomorska w Słupsku, 2019—2020.
  •  18.      Культурна праця на Лемківщині (загальні збори музейного товариства «Лемківщина» в Сяноці). Діло. 1936. № 104. 12 травня.
  • 19. Сидор О. Лев Гец і музей «Лемківщина» в Сяноці. Пам’ятки України: Історія та культура. 1995. № 3.
  • 20. Архів Інституту народознавства НАНУ. Оп. 10. Од. зб. 2.
  • 21. Інвентарна книга Музею НТШ № 7 (23885—26028).
  • 22. Katalog Krajowej Wystawy Rolniczej i Przemysłowej we Lwowie 1877. Lwów, 1877.
  • 23. Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. За час від 26.ХІІ.1937—31.ХІІ.1938. Ч. 74. Львів, 1939.
  • 24. Державний архів Львівської області. Ф. 1245. Оп. 1. Спр. 94.
  • 25. Красовський І. Лемківщина в літературі, мистецтві та музейних збірках. Лемківщина: у 2-х т. Т. 2: Духовна культура. Львів, 2002.
  • 26. URL: http//іemky.com.
  • 27. Гец Л. Спомини (рукопис, записи від 13 і 14.ІХ.1940).
  • 28. Коковський Ф. Музей «Лемківщина». Життя і знання. 1936. Рік ІХ. № 9.
  • 29. Описи Королівщин в Руських землях ХVІ віку: Люстрації земель Перемиської й Сяноцької. Жерела до історії України-Руси. Ред. М. Грушевський. Львів, 1897. Т. 2.
  • 30. Книга запису сесійних протоколів прийняття та визволення цеху гончарів. 1685—1793. Центральний державний архів України, м. Львів. Ф. 52. Оп. 2. Спр. 968.
  •      31. Stary Sącz. Słownik geografczny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Warszawa, 1889. T. Х.
  •  32.      Відродження. 1930. № 10—12.
  • 33. Добрянська І. Нариси про матеріальну і духовну культуру лемків. Наше слово. 1964. № 20.
  • 34. Сивак В., Сополига М. Інтер’єр житла. Традиційні меблі. Лемківщина: у 2-х т. Т. 1: Матеріальна культура. Львів, 1999.
  • 35. Добрянська І. Нариси про матеріальну і духовну культуру лемків. Наше слово. 1963. № 52.
  • 36. Василь Шостопалець і кераміка Соколя. Автор концепції і текстів Г. Івашків. Львів, 2007.
  • 37. Мальована кераміка Косова і Пустиня. Автор вст. ст. Г. Івашків, упорядн. Г. Івашків, Т. Лозинський. Львів, 2012.
  • 38. МЕХП.ЕП 48007.
  • 39. МЕХП.ЕП 48006.
  • 40. МЕХП.ЕП 47999.
  • 41. МЕХП.ЕП 47995.
  • 42. МЕХП.ЕП 47997.
  • 43. МЕХП.ЕП 47998.
  • 44. МЕХП.ЕП 47984.
  • 45. МЕХП.ЕП 47988.
  • 46. МЕХП.ЕП 48008.
  • 47. МЕХП.ЕП 68673.
  • 48. МЕХП.ЕП 48011.
  • 49. МЕХП.ЕП 48010.
  • 50. МЕХП.ЕП 48009.
  • 51. Івашків Г. Графема спіралі на глиняних виробах. Мис­тецтвознавство’05. Львів, 2005. С. 41—54.
  • 52. МЕХП.ЕП 48012.
  • 53. МЕХП.ЕП 48014.
  • 54. МЕХП.ЕП 48004.
  • 55. МЕХП.ЕП 48042.
  • 56. МЕХП.ЕП 48002.
  • 57. МЕХП.ЕП 48000.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »