« 2023. № 1 (168)

Народознавчі зошити. 2023. № 1 (169).  С. 207—217

УДК 738.071.1.04.02(477)”19/20″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.01.207

ГОНЧАРНИЙ ДИВОСВІТ ОКСАНИ МАРТИНОВИЧ —  ШТРИХИ ДО ТВОРЧОГО ПОРТРЕТА

МОТИЛЬ Романа

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-6936-0328
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • доцентка кафедри дизайну та основ архітектури,
  • Національний університет «Львівська політехніка»,
  • проспект Бандери, 12, 79013, Львів, Україна;
  • старша наукова співробітниця,
  • відділ народного мистецтва,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: romana_motyl@ukr.net

Анотація. У статті висвітлено феномен творчості мисткині Оксани Мартинович. Пошуки художниці розглядаються через призму українського традиційного мистецтва: гончарства, іконопису, писанкарства. Особливу увагу приділено формотворчим, декоративним і просторово-пластичним особливостям творів майстрині. Простежено педагогічну і громадсько-суспільну діяльність Оксани Мартинович.

Отож мета дослідження — феномен творчості мисткині Оксани Мартинович, художні пошуки якої розглядаються через призму українського традиційного мистецтва.

Об’єктом дослідження є творча спадщина Оксани Мартинович, а предметом —типологічні особливості, стилістика та художні риси творів гончарства, писанкарства, графіки, малярства на склі.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку 1990-х років і до наших днів.

Методологія роботи полягає у застосуванні комплексної методики, що утворюється із поєднання низки наукових методів: порівняльно-історичного, структурно-типологічного, аналітико-описового, образно-стилістичного аналізу.

Ключові слова: традиційне мистецтво, художниця, творчість, гончарство, форма, декор, іконопис, писанкарство.

Надійшла 16.12.2022

Список використаних джерел

  • 1.   Мотиль Р. До проблеми збереження Гаварецького осередку димленої кераміки. Український Керамологічний журнал. 2002. № 4. С. 68—69.
  • 2.   Мотиль Р. Осередок гончарства у Червонограді — відгомін минулого у сучасному. Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 66—72.
  • 3.   Онищенко В. Усміхнена кераміка. Народне мистецтво. Київ, 2004. № 1/2. С. 36—37.
  • 4.   Краковецька З. Смеречинська-Мартинович Оксана. Кераміка. Графіка. Живопис: каталог (упорядник Зеновія Краковецька). С. 1. Львів: Національна спілка майстрів народного мистецтва України.
  • 5.   Фестиваль гончарів «Не святі горшки ліплять». Тернопіль: Колірпринт. 42 с.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »