« 2023. № 3 (171)

Народознавчі зошити.  2023. № 3 (171)  С. 607—613

УДК 929(477)”1917/2004″Ю.Гошко:[069:39(=161.2)]

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.03.607

ВНЕСОК ЮРІЯ ГОШКА У ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЕТНОГРАФІЧНОЇ НАУКИ

ДРОЦИК Анна

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-7337-0675
  • лаборантка,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: drotsyk.a@gmail.com

Анотація. Юрій Григорович Гошко був одним із тих, хто зробив вагомий внесок у вивчення традиційної культури українців. На посаді директора Музею етнографії та художнього промислу він дбав не лише про збір і популяризацію творів матеріальної й духовної культури, а й активно сприяв науковій діяльності працівників установи.

Метою дослідження є аналіз життєвого шляху та наукового доробку доктора історичних наук, професора Юрія Гошка, висвітлення його внеску в збереження етнографії як науки. Увага акцентується на діяльності вченого як директора Музею етнографії та художнього промислу, його ролі у зростанні статусу установи до академічного рівня, що займалась вивченням матеріальної, духовної культури українського народу, народного мистецтва і художньої промислу. Вивчення наукової постаті Ю. Гошка крізь призму його наукового доробку, а саме дослідження етнічної історії, культури і побуту, народних промислів, архітектури та звичаєвого права українців. Звертається увага на спростуванні теорії про «волоську колонізацію» Українських Карпат.

Об’єктом дослідженняєнаукова діяльність Юрія Гошка в галузі етнографії, а предметом — внесок ученого в українську етнографічну науку.

Хронологічні межі охоплюють роки життя вченого (1917—2004).

Методологія дослідження базується на застосуванні історичного та бібліографічного методів.

Ключові слова: Юрій Гошко, Музей етнографії та художнього промислу, Інститут народознавства НАН України, етнографія.

Надійшла 29.05.2023

Список використаних джерел

  • 1. Макарчук С. Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали). Народознавчі зошити. 2014. № 2 (116). С. 299—309.
  • 2. Макарчук С. Галицький українець ХХ століття (до 80-річчя з дня народження професора Юрія Гошка). Народознавчі зошити. 1997. № 2. С. 68—74.
  • 3. Павлюк С. Подвижник національної науки. Народознавчі зошити. 1997. № 2. С. 65—67.
  • 4. Павлюк С. Через чверть століття боротьби за своє грядуще. Народознавчі зошити. 2017. № 3 (135). С. 503—530.
  • 5. Врочинська Г. Актуальність народознавчої науки. Мис­тецтвознавчий автограф. 2010. Вип. 4—5. С. 39—54.
  • 6. Моздир М. Двоє на човні. Народознавчі зошити. 1997. № 2. С. 127—128.
  • 7. Данилюк А. Оповіді про експонати Львівського скансену. Львів: Сполом, 2001. 128 c.
  • 8. Данилюк А. Крізь призму часу. Народознавчі зошити. 1997. № 2. С. 125—126.
  • 9. Конопка В., Сивак В. Публікація результатів дослідження підсекції «Народна архітектура» Карпато-Балканської комісії (1976—1992). Народознавчі зошити. 2017. № 3 (135). С. 748—749.
  • 10.      Гошко Ю. Музею етнографії та художнього промислу АН УРСР — 100 років. Доповіді наукової ювілейної конференції до 100-річчя Музею етнографії та художнього промислу. Київ: Наукова думка, 1976. С. 3—9.
  • 11.      Конопка В. Відділ історичної етнології Інституту народознавства НАН України. Народознавчі зошити. 2017. № 6 (138). С. 1255—1280.
  • 12.      Гошко Ю., Кирчів Р. Деякі питання сучасного етнографічного дослідження Карпат. Доповіді наукової ювілейної конференції до 100-річчя Музею етнографії та художнього промислу. Київ: Наукова думка, 1976. С. 31—42.
  • 13.      Глушко М. Дослідження про звичаєве право українців Карпат. Народознавчі зошити. 2000. № 4. С. 761—763.
  • 14.      Гошко Ю. Звичаєве право населення українських Карпат та Прикарпаття ХІV—ХІХ ст. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. 336 c.
  • 15.      Гошко Ю. Дослідження Лемківщини на сучасному етапі. Народознавчі зошити. 1995. № 2. С. 68.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »