« 2024. № 3 (177)

Народознавчі зошити.  2024. № 3 (177).  С. 631—640

УДК 739.2.072.3(477)”19/20″:930.2″20″

DOI https://doi.org/10.15407/

ЮВЕЛIРНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ЧИННИК КУЛЬТУРНОЇ IДЕНТИЧНОСТI УКРАЇНИ: АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ IСТОРIОГРАФIЇ

ЛУЦЬ Сергій

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7248-230x
  • кандидат мистецтвознавства, доцент, Кам’янець-Подільський
  • національний університет імені Івана Огієнка,
  • кафедра образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
  • та реставрації творів мистецтва,
  • вул. Огієнка, 61, 32300, м. Кам’янець-Подільський, Україна,
  • Контакти: e-mail: luts_s@ukr.net

Анотація. Розглянуто аспекти сучасної історіографії ювелірного мистецтва України, в яких вітчизняні дослідники висвітлюють важливі чинники української культурної ідентичності в контексті світового історико-культурного розвитку людства. Метою дослідження є аналіз сучасних наукових праць тематики вітчизняного ювелірного мистецтва в межах виявлення чинника культурної ідентичності України. Методологія дослідження будується на принципах комплексного підходу, де для досягнення мети використовуються: порівняльно-історичний метод, аналітико-описовий метод, а також методи аналогій та припущень. Встановлено, що попри високу актуальність досліджень ювелірного мистецтва України в сучасному вітчизняному мистецтвознавстві (з часів 1991 року донині) існує невелике число комплексних наукових праць означеної тематики, серед яких вирізняються публікації: З. Чегусової, Р. Шмагала, Л. Пасічник, М. Кравченко, С. Луця, О. Барбалат. Можна стверджувати, що ці мистецтвознавчі праці є вкрай важливими у сенсі визначення характерних рис та особливих складових української культурної ідентичності, де у творах ювелірства власне засобами ювелірного формотворення відображено специфіку й ознаки українського етносу, що звучать мовою прадавніх символів, знаків, образів, архетипів і транслюються через зміст та сутність української міфології, історії, релігії, народних традицій, фольклору, музики тощо. Все це є основою для творчих інспірацій українських сучасних художників-ювелірів, майбутнього ефективного поступу ювелірного мистецтва України та наукових розвідок означеної галузі в контексті цивілізаційного розвитку людства в цілому.

Ключові слова: ювелірне мистецтво України, ювелірство, художній метал, чинники, ідентифікація, аспекти, наукові праці.

Надійшла 9.04.2024

Список використаних джерел

  • 1. Музей історичних коштовностей України. URL: http://miku.org.ua/ (дата звернення: 11.12.2023).
  • 2. Україна молода. Ідеологія коштовного металу: як повернути Україні вкрадені атрибути влади, закарбовані у золоті. URL: https://umoloda.kyiv.ua/number/3034/196/102314/?1&fbclid=IwAR3X7tpU96in7_HwlfcVthNrGKfuDGMoPZNkTaqWBTahn6cwoxz86xnLWX4 (date of application: 17.02.2024) [in Ukrainian].
  • 3. Чегусова З. Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен: альбом-каталог. Київ: Атлант Юем СІ, 2002. 511 с.
  • 4. Кара-Васильєва Т. Декоративне мистецтво України ХХ століття. Київ: Либідь, 2005. 280 с.: іл.
  • 5. Шмагало Р.Т. Енциклопедія художнього металу. Львів: Апріорі, 2015. Т. 1: Світовий та український художній метал. Класифікація, термінологія, стилістика, експертиза. 420 с.: 1780 іл.
  • 6. Шмагало Р.Т. Художній метал України ХХ — поч. ХХІ ст. Енциклопедія художнього металу. Львів: Апріорі, 2015. Т. 2. 276 с.: 668 іл.
  • 7. Енциклопедія художнього металу. URL: http://artmetal.org.ua/ (дата звернення: 12.12.2023).
  • 8. Роготченко О. Ювелірне мистецтво України ХХ сторіччя: особливості розвитку. Сучасне мистецтво. 2013. № 9. С. 117—126.
  • 9. Шафран Р. Особливості професійного ювелірного мистецтва Львова кінця ХХ ст. Вісник ЛНАМ. Львів: ЛНАМ, 2008. Спецвипуск 5. С. 80—102.
  • 10. Пасічник Л. Ювелірне мистецтво України XX — початку XXI століття (історія, стилістика, персоналії): дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: спец. 26.00.01 «Теорія та історія культури». ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Київ, 2015. 223 с.
  • 11. Пасічник Л.В. Ювелірне мистецтво України ХХ—ХХІ століть: монографія. Київ: Наукова думка, 2017. 302 с.
  • 12. Кравченко М.Я. Мистецтво прикрас в Україні останньої третини ХХ — початку ХХІ століття: європейський контекст, художні особливості, персоналії: дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.06 «Декоративне і прикладне мистецтво». Львівська національна академія мистецтв. Львів, 2017. 189 с.
  • 13. Луць С.В. Творчість митців КюД «Лобортас» у контексті українського ювелірного мистецтва кінця ХХ — початку ХХІ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.06 «Декоративне і прикладне мистецтво». ЛНАМ. Львів, 2017. 20 с.
  • 14. Луць С.В. Класичний ювелірний Дім «Лобортас» і Українське ювелірство кінця ХХ — початку ХХІ століття. Проєкт «Енциклопедія художнього металу»: монографія. Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2021. 280 с.
  • 15. Луць С. Рецензія на монографію Пасічник Лілії Володимирівни «Ювелірне мистецтво України ХХ—ХХІ століть». Вісник Закарпатської академії мистецтв. № 13/2019. Ужгород: Закарпатська академія мистецтв, 2019. С. 203—204.
  • 16. Барбалат О.В. Візантійсько-києворуські золотарські традиції у сучасному ювелірному мистецтві України: дис. на здобуття наук. ступеня док. філософії: спец. 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація». Київський університет імені Бориса Грінченка. Київ, 2023. 216 с.
  • 17. Петренко М. Українське золотарство ХVI—XVIIІ ст. Київ: Наукова думка, 1970. 208 с.
  • 18. Жолтовський П.М. Художній метал. Київ: Мистецтво, 1972. 114 с.
  • 19. Ювелір Експо Україна. URL: https://jewellerexpo.kiev.ua/uchasnyku/ (звернення: 10.02.2024).
  • 20. Ювелірне мистецтво України: альбом. Київська міська державна адміністрація; Київський міжнародний контрактовий ярмарок. Київ, 2001. 192 с.
  • 21. Луць С. Ювелірство та емальєрство Олександри Барбалат. Матеріали міжнародної науково-прак­тич­ної конференції (Ужгород, 11—13 жовтня 2020 р.) «Ерделівські читання»; ЗАМ, м. Ужгород: Видавництво О. Гаркуші, 2020. С. 229—237.
  • 22. Удовиченко І. Музей як культурний хаб у період воєнного стану. Музейна педагогіка в науковій освіті: збірник тез доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 1—2 грудня 2022 р. За наук. ред. С.О. Довгого. Київ: Національний центр «Мала академія наук України», 2022. С. 422—429.
  • 23. Удовиченко І. Музейна комунікація в умовах геноциду. Пропаганда, контрпропаганда і аксіологічний підхід. Музейна педагогіка — проблеми, сьогодення, перспективи. Матеріали ХІ науково-практичної конференції. Київ: 7БЦ, 2023. С. 55—59.
  • 24. Удовиченко І. Соціальна спрямованість сучасного ювелірного мистецтва України. За матеріалами виставки «Україна, яка бореться». Музейні читання. Матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки». Київ: Скарбниця НМІУ; Фенікс», 2022. С. 261—284.
  • 25. Modern Jewelry Art of Ukraine. URL: Сучасне ювелірне мистецтво України. https://www.facebook.com/share/p/5btWfeLRHLrYiJmT/ (дата звернення: 11.03.2024).
  • 26. Tetiana Chorna. URL: https://www.facebook.com/share/p/vnjpKqN59gD63DEZ/(дата звернення: 15.03.2024).
Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »