« 2024. № 5 (179)

Народознавчі зошити.  2024. № 5 (179).  С. 1258—1294

УДК 738.8 (477) “18/19”

DOI https://doi.org/10.15407/

ЗБІРКА ПИСАНОК МУЗЕЮ ЕТНОГРАФІЇ ТА ХУДОЖНЬОГО ПРОМИСЛУ: ОСОБЛИВОСТІ ДЕКОРУ

ІВАШКІВ Галина

  • ORCID ID htps: // orcid.org/0000-0003-2359-6735
  • докторка мистецтвознавства,
  • провідна наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • відділ Музею етнографії та художнього промислу,
  • проспект Свободи, 15, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: halynaivashkiv@ukr.net

Анотація. Тема дослідження — збірки писанок Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (далі — МЕХП) є актуальною, оскільки досі не була предметом спеціального наукового розгляду. Відтак, метою статті є мистецтвознавчий аналіз особливостей декору писанок із фонду МЕХП. Об’єкт дослідження — писанки з різних регіонів України, предмет — діяльність писанкарів та мистецькі особливості їхніх виробів. Методологічною основою статті є принцип системності, історизму та компаративності через застосування культурно-історичного та порівняльно-типологічного методів.

Проаналізовано декор пам’яток кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. з багатьох історико-етнографічних регіонів, зокрема Опілля, Поділля, Середньої Наддніпрянщини, Волині, Полісся, Гуцульщини, Покуття, Бойківщини, Буковини, Надсяння, Підляшшя, Лемківщини і Холмщини. Серед видів мальованих великодніх яєць виокремлюємо передусім створені за допомогою воску та писальця. В оздобленні таких писанок вирізняємо провідні геометричні (солярні знаки, крапки, кривульки, трикутники, ромби, безконечники, клинці, хрести), рослинні (листок, квітка, гілка, вазон), зооморфні (зображення тварин, риб, птахів) та антропоморфні образи. На деяких писанках є авторські підписи, написи з великоднім привітанням, фрагменти текстів молитви тощо. Джерельною базою дослідження є пам’ятки, які зберігаються у фонді МЕХП, Інвентарні книги музею, наукові та науково-популярні видання, альбоми, архівні матеріали.

Ключові слова: писанка, писанкарі, фондова збірка, Інвентарні книги, поділ писанки на поля, фарби, декоративні особливості.

Надійшла 28.10.2024

Список використаних джерел

  • 1. Куліш П. Записки о Южной Руси: У 2-х кн. Куліш П. Наукові праці. Публіцистика. Київ: Критика, 2015. Кн. 2. 384 с.
  • 2. Гоберман Д. Н. По Гуцульщине. Ленинград: Искусство, 1979. 168с.
  • 3. Шухевич В. Гуцульщина. Четверта частина. Видання друге. Верховина, 1999. 304 с.
  • 4. Скорик М. Бойківські писанки (Нарис). Літопис Бойківщини. Самбір, 1934. Ч. 4. С. 20—28, 5 табл.
  • 5. Krиek F. Pisanki w Calicyi. Lud. T. 4. Lwow, 1898. 231 s.
  • 6. Малорусские народные предания и рассказы. Свод М. Драгоманова. Киев: Изд-ние Юго-Западного отдела Императорского русского географического общества, 1876. 436 с.
  • 7. Шевченко  Т. Княжна. Поема. Тарас Шевченко. Поезія. 1847—1861. Том 2. Київ: Наукова думка, 2001. 784 с.
  • 8. Писанки. Зібрав і зладив В. Мицик. Змалював О. Фисун. Київ: Творчо-видавнича фірма «Родовід», 1992. 62 с.
  • 9. Гела С. Київські глиняні писанки. Наше життя. 1974. № 4. Квітень. С. 6—9.
  • 10. Станкевич М. Писанкарство. Антонович Є. А., За­харчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є. Деко­ра­тивно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1992. С. 217—219.
  • 11. Боплан Г. Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. Київ: Наукова думка, 1990. 256 с.
  • 12. Сумцов М. Писанки. Киевская Старина. Киев, 1891. Май. С. 181—209; Июнь. С. 363—383.
  • 13. Волков Ф. К. Отличительные черты южнорусской народной орнаментики. Труды Третьего археологического сьезда в Киеве. Т. ІІ. 1878. С. 317—326.
  • 14. Украинский народный орнамент. Вышивки, ткани, писанки (собрала и привела в систему Ольга П. Косачева). Киев: типография С. В  Кульженко, 1876. 18 с., 8 табл.
  • 15. Литвинова П. Южнорусский орнамент: [Альбом вышивок, тканей, писанок]. Киев, 1878.
  • 16. Kolberg O. Pokucie. Obraz etnograficzny. Kraków, 1882. T. 1. IX, 360 s.
  • 17. Wzory przemyslu domowego. Kilimki i dywany włościan na Rusi. Lwów: Muzeum Przemysłowe miejskie, 1889. Seria Х. 37 s. 11 tabl.
  • 18. Кордуба М. Писанки на галицькій Волині. Матеріали українсько-руської етнології. За ред. Х. Вовка. Т. 1. Львів: [Б. в.], 1899. С. 169—210.
  • 19. Описание коллекции народных писанок Лубенского музея Е. Н. Скаржинской: с альбомом из 33 хромо­литографированных и 12 черных таблиц (всего 2219 рисунков). Составил С.К. Кульжинский. Москва: Поставщик Высочайшего Двора Т-во Скоропечатни А.А. Левенсон, 1899. Вып. 1. 1899. 177 с.
  • 20. Sokalski B. Powiat Sokalski. We Lwowie: nakładem museum im. Dzieduszyckich, 1899. 496 s.
  • 21. Щербаківський В. Основні елементи походження орнаментації українських писанок та їхнє походження. Прага: Видання українського історично-філологічного товариства в Празі, 1925. 34 с.
  • 22. Івашків Г. Вадим Щербаківський і його студія «Основні елементи походження орнаментації українських писанок та їхнє походження». Українознавство: документи, матеріали, раритети. Івано-Франківськ: Плай, 1999. С. 219—278.
  • 23. Sydorowycz S. Pisanki ukraińskie. Pisanki wszesnohisto­ryczne. Praca rкczna. Rocznik. Warszawa Tow. Miіoњ­ni­ków robot rкcznych, 1927. S. 20—49, 10 табл.
  • 24. Крип’якевич І. Спогади (автобіографія). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів: Інститут українознавства ім. І. Кри­п’якевича. 2001. Вип. 8: Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві. С. 75—140.
  • 25. Гургула І. Писанки Східньої Галичини й Буковини в збірці Національного Музею у Львові. Матеріали до етнології й антропології. Т. ХХІ—ХХІІ. Ч. 1. Львів: З друкарні Наукового товариства імени Шевченка, 1929. С. 131—156, 2 табл.
  • 26. Таранушенко С. Українські писанки, як пам’ятки народнього малярства (До постановки питання). Наукові записки: Праці науково-дослідної кафедри історії європ[ейської]. культури. Київ: Держвидав,1929. Випуск 3. С. 449—457.
  • 27. Українські писанки / вст. ст., акварелі та впорядкування Е. Біняшевського. Київ: Мистецтво, 1968. 92 с.
  • 28. Єлиїв З. Двадцять кіп писанок. Рочестер, Нью-Йорк: Самвидав, 1994. 31 с. + 75 табл.
  • 29. Манько В. 1464 взірці українських писанок. Львів: Свічадо, 2005. 45 с.
  • 30. Манько В. Українська народна писанка. Науково-популярне видання. Львів: Свічадо, 2008. 80 с.
  • 31. Довідник по фондах українського державного музею етнографії та художнього промислу Академії наук УРСР. Київ: Вид-во Академії наук Української РСР, 1956. 116 c.
  • 32. Суха Л. М. Писанка. Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів: Вид-во Львівського університету, 1968. С. 99—101.
  • 33. Гвоздевич С. Унікальна колекція писанок Музею етнографії та художнього промислу. Народознавчі зошити. 1997. № 3. С. 205—206.
  • 34. Ляшенко О. Писанка. Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України. Путівник. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1996. С. 54—55.
  • 35. Павлюк С., Чмелик Р. Скарби Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України. Альбом. Львів, 2005. 228 с.
  • 36. Ляшенко О. Г. Писанки. Гуцульщина. Історико-ет­но­графічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1987. С. 422—431.
  • 37. Ляшенко О. Г. Писанки. Бойківщина. Історико-ет­но­графічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1983. С. 295—297.
  • 38. Ляшенко О. Г. Писанки. Поділля. Історико-етно­графічне дослідження. Київ: Доля, 1994. С. 434—438.
  • 39. Ляшенко О., Горбаль М. Писанка. Лемківщина: у 2-х томах. Т. 2: Духовна культура. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2002. С. 317—329.
  • 40. Олійник О. Писанка. Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули. Харків: Фоліо, 2020. С. 324—334.
  • 41. Олійник О. Писанка. Етнографічні групи українців Карпат. Бойки. Харків: Фоліо, 2020. С. 529—536.
  • 42. Олійник О. Писанка. Етнографічні групи українців Карпат. Лемки. Харків: Фоліо, 2020. С. 303—310.
  • 43. Dowgird T. Pisanki. Wisła. T. ІV. 1890. S. 824.
  • 44. Fischer W. Pisanki na Huculszczyџnie. Ziemia. 1922. S. 136.
  • 45. Горняткевич Д. Роля жінки в повставанні українського нар. мистецтва. Нова Хата. Ч. 9. 1930. Ч. 7—8, 9— 12; 1931. Ч. 4—6.
  • 46. Гургула І. Роля жінки у зберіганню людового мистецтва. Нова Хата. Львів, 1930. Ч. 1. С. 4—5.
  • 47. Інвентарні книги Музею НТШ.
  • 48. Сидорович С. Українські народні писанки та використання їх орнаменту в сучасному декоративному мистецтві. Відділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Ф. 317. Папка 20.
  • 49. Онищук О. Як виготовити рослинні фарби. Писанка. 1994. Ч. 1. С. 9.
  • 50. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Київ: Оберіг, 1993. 590 с.
  • 51. Кара-Васильєва Т., Карабович Т. Писанки. Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження. Київ: Родовід, 1997. С. 270—279.
  • 52. П. К. Як робляться писанки. Сяйво. 1913. Ч. 4. Квітень. С. 118.
  • 53. Мальована кераміка Косова та Пістиня ХІХ — початку ХХ століть. Авт. вст. ст. Г. Івашків Упорядники Г. Івашків, Т. Лозинський. Львів: Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ, 2012. 408 с.
  • 54. Гургула І. Звичаї і повір’я, зв’язані з писанками. Нова Хата. 1928. Ч. 4. С. 4.
  • 55. Тарнович Ю. Лемківщина. Матеріяльна культура. Краків: Українське видавництво, 1941. 160 с.
  • 56. Маркович П. Українські писанки Східної Словаччини. Науковий збірник Музею української культури в Свиднику. № 6. Кн. 2. Братислава: Братиславське словацьке педагогічне вид-во; Відділ української літератури в Пряшеві, 1972. 196 с.
  • 57. Смолій Ю. Писанкарство. Історія декоративного мистецтва України. Мистецтво ХІХ століття. Том третій. Київ: ІМФЕ, 2009. С. 191—203.
  • 58. Івашків Г. Декор української народної кераміки ХVІ — першої половини ХХ століть. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2007. 544 с.
  • 59. Kolberg Oskar. Cheіmskie. Obraz etnograficzny. Krakуw: W drukarni Uniwersytetu Jagielloсskiego, 1890. T. 1. VII, 371 s., 8 tabl.
  • 60. Кобільник В. Матеріяльна культура села Жукотина, Турчанського повіту. Літопис Бойківщини. Самбір, 1937. Ч. 9. С. 76—115.
  • 61. Ластівка К. Орнаментика писанок на Буковинському Підгір’ю. Нова Хата. 1932. Ч. 5. С. 2—3.
  • 62. Максимович М. Дні та місяці українського селянина. Київ: ОБЕРЕГИ, 2002. 189 с.
  • 63. Ястребов В. Несколько слов о писанках. Киевская Старина. Т. ХLІХ. Апрель. 1895. С. 5—8.
  • 64. Wolski Z., Dowgird T. Pisanki. Tygodnik. 1889. Tom ХІІІ. S. 235—237.
  • 65. Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал. Нариси до історії української етнопсихології. Мюнхен, 1993. 217 с.
  • 66. Костомаров М. Дві руські народности. Українська преса. Хрестоматія. Львів, 1999. Т. 1. С. 163—176.
  • 67. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Київ: Довіра, 1992. 414 с.
  • 68. Івашків Г. Мотив «вазона» в українській народній кераміці ХVІ — першої половини ХХ століть. Народознавчі зошити. 2000. № 5. С. 860—889.
  • 69. Селівачов М. Орнаментика. Поділля. Історико-етно­графічне дослідження. Київ: Доля, 1994. С. 465—484.
Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »