« 2026. № 4 (190)

Народознавчі зошити. 2026. № 4 (190).  С. 1235—1240

УДК 821.161.2-6.09″18″:801.81](091):001.891(477)”19″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2026.04.1235

  • Received: 04.07.2026
  • Accepted: 16.07.2026
  • Published: 23.09.2026

МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ У НАУКОВОМУ ДОРОБКУ МИХАЙЛА ВОЗНЯКА     

ШУМЕЙКО Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6706-6440
  • асистентка, PhD, ЛНУ ім. Івана Франка,
  • кафедра української преси,
  • вул. Генерала Чупринки, 49, 79044, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: oksankakobasar@gmail.com

Анотація. Науковий доробок Михайла Возняка репрезентує послідовне й ґрунтовне осмислення постаті Михайла Драгоманова. Тож у статті проаналізовано праці українського літературознавця, фольклориста, засновника франкознавства про його діяльність.

Звернення до творчої спадщини Михайла Драгоманова дало змогу Вознякові не лише висвітлити окремі аспекти наукової діяльності вченого, а й окреслити його вагомий внесок у розвиток гуманітаристики.

Метою статті є висвітлити багаторічні студії Михайла Возняка над епістолярною, публіцистичною, фольклористичною спадщиною Михайла Драгоманова.

Об’єкт дослідження — діяльність Михайла Драгоманова як дослідника історії української літератури, фольклору. Предмет — особливості репрезентації наукової діяльності Михайла Драгоманова в працях Михайла Возняка. Завданнями статті є проаналізувати публікації Возняка, в яких висвітлено діяльність Михайла Драгоманова; охарактеризувати внесок науковця у введення до наукового обігу епістолярної спадщини Михайла Драгоманова; визначити значення наукових студій Михайла Возняка для сучасного драгоманознавства. Актуальність дослідження полягає у тому, що попри значну кількість досліджень, що стосуються Михайла Драгоманова чи Михайла Возняка, рецепція наукової спадщини Драгоманова у працях Возняка не була предметом окремого комплексного дослідження.

Методологічну основу статті складають біобібліографічний та описовий методи.

Ключові слова: Михайло Драгоманов, Михайло Возняк, листування, фольклор, історія української літератури.

Список використаних джерел

  • 1. Наумовська О. Михайло Драгоманов — упорядник та дослідник народної прози. Вісник Львівського університету. Серія філологія. 2009. Вип. 47. С. 63—74. DOI: https://dx.doi.org/10.30970/vpl.2009.47.6038.
  • 2. Возняк М. Доповнення М.П. Драгоманова до його «Австороруських споминів» у відповідь рецензентові «Діла». 1926.
  • 3. Возняк М. Із зносин М. Драгоманова із Галичиною. Україна. Науковий двохмісячник українознавства. Київ, 1926. Кн. 5 (19). С. 137—155.
  • 4. Возняк М. До історії місії М. Драгоманова. Україна. Київ, 1929. Кн. 32. С. 48—72.
  • 5. Возняк М. Драгоманов у відновленій «Правді» (з додатком листів М. Драгоманова до О. Кониського та й останнього до нього). За сто літ. 1930. Кн. VI. С. 229—230.
  • 6. Возняк М. Невидана стаття М.П. Драгоманова про фольклорну літературу. Первісне громадянство та його пережитки на Україні. Київ, 1926. Вип. 1—2. С. 118—122.
  • 7. Возняк М. З листування М. Драгоманова з В. Навроцьким. Літературний науковий вісник. Львів. 1923. Т. LXXIX. Кн. ІІІ. C. 249—259.
  • 8. Возняк М. Листування І. Франка і М. Драгоманова. Матеріали для культури й громадської історії Західної України. Київ, 1928. Т. 1. 508 с.
  • 9. Возняк М. Знайдений початок листа І. Франка до М. Драгоманова 1881 р. І. Франко: зб. ІІ. ЛДУ. Львів, 1949. С. 227—230.
  • 10. Клебан Л. Наукова та громадська діяльність Михайла Возняка (1881—1954): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Львів, 2010. 206 с.
  • 11. Куца О.М. Возняк про історичну місію М. Драгоманова. Академік М. Возняк і розвиток української національної культури. Наукові читання. Тези. Львів, 20 березня 1990 р. С. 66—68.
  • 12. Клебан Л. Світогляд та наукові інтереси Михайла Возняка: формування і становлення. Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. 2020. Вип. 21. С. 128—143. DOI: https://dx.doi.org/10.30970/fhi.2020.21.3538
  • 13. Студинський К. Переписка М. Драгоманова з В. Навроцьким (З початків соціялістичного руху в Галичині). За сто літ. Матеріяли з громадського й літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття. Київ, 1927. Кн. І. С. 95.
  • 14. Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова. Редкол.: І. Вакарчук, Я. Ісаєвич (співголови) та ін. Львів. Нац. ун-т імені Івана Франка; Наук. б-ка; Ін-т українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. 562 с.
  • 15. Матеріали для культурної і громадської історії Західної України. Т. 1: Листування І. Франка і М. Драгоманова. Київ: Друк. Всеукр. Акад. наук, 1928. 508 с.
  • 16. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. Львів: Накладом Укр.-рус. вид. спілки, 1910. V, 444 c.
  • 17. Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Київ: Наукова думка, 1976—1986. Т. 40: Літературно-критичні праці. Ред. тому О.В. Мишанич. 1983. 556, [3] c.: іл.
  • 18. Глушко М. Фольклор: початок вживання терміна в українській науці та його значення. Народна творчість та етнографія. 2008. № 6. С. 12—23.

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »