« 2023. № 3 (171)

Народознавчі зошити.  2023. № 3 (171)  С. 659—664

УДК 811.161.2’282.3(477.83-22НижняЯблунька)’373.23

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.03.659

НЕОФІЦІЙНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИ В ГОВОРІ СЕЛА НИЖНЯ ЯБЛУНЬКА

ГОДОВАНЕЦЬ Назар

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0008-9143-8353
  • аспірант,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра української мови імені професора Івана Ковалика,
  • вул. Університетська, 1, 79001, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: nazar.hodovanets@lnu.edu.ua

Анотація. Оніми — основні реалізатори ідентифікації номінованих об‘єктів. Важливе місце серед усіх власних назв посідають антропоніми — власні особові імена людей (імена, прізвища, прізвиська та ін.). Помітну нішу серед антропонімів займають неофіційні особові найменування людей — індивідуальні та сімейно-родові прізвиська, що є додатковим засобом ідентифікації та номінації людини.

Мета статті — дослідити неофіційну антропонімію села Нижня Яблунька Самбірського району Львівської області. Актуальність зумовлена необхідністю дослідження місцевих неофіційних антропонімів як мовних та етнокультурних одиниць.

Об‘єктом дослідження є індивідуальні та сімейно-родові прізвиська жителів Нижньої Яблуньки, а предметом — лексико-семантична специфіка твірних баз місцевих прізвиськ.

Методологія розвідки ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах.

Ключові слова: онім, антропонім, неофіційна антропонімія, прізвисько, онімна ідентифікація, онімна ідентичність, Нижня Яблунька.

Надійшла 5.05.2023

Список використаних джерел

  • 1. Шинкарук В. Філософський енциклопедичний словник. Київ: Абрис, 2002. 742 с.
  • 2. Шапар В. Сучасний тлумачний психологічний слов­ник. Харків: Прапор, 2007. 640 с.
  • 3. Мельничук О. Словник іншомовних слів. Київ: УРЕ, 1974. 865 с.
  • 4. Словник української мови: в 11 томах. Київ: Наукова думка, 1973. Т. 4. 840 с.
  • 5. Антонюк О., Волобуєв В., Головатий М. Малий етнополітологічний словник. Київ: МАУП, 2005. 288 с.
  • 6. Мацюк Г. Про природу взаємодії мови та ідентичності в Україні (на матеріалі міського урбанімікону радянського та пострадянського періодів). Україноцентризм наукового сумління: збірник наукових праць на пошану професора Зеновія Терлака. Львів: Прос­тір-М, 2014. С. 539—565.
  • 7. Карпенко О., Неклесова В. Космонімний компонент української онімної ідентичності. Записки з укра­їнського мовознавства. 2022. Вип. 29. С. 55—68. DOI: https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022. 29.262346.
  • 8. Чучка П. Антропонімія Закарпаття. Київ: Папірус, 2008. 672 с.
  • 9. Худаш М. З історії української антропонімії. Київ: Наукова думка, 1977. 236 с.
  • 10. Онишкевич М. Словник бойківських говірок. Київ: Наукова думка, 1984. Ч. 1: А—Н. 497 с.
  • 11. Онишкевич М. Словник бойківських говірок. Київ: Наукова думка, 1984. Ч. 2: О—Я. 517 с.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »