« 2023. № 4 (172)

Народознавчі зошити. 2023. № 4 (172). С. 1050—1060

УДК 39:[738:666.3-187](477+438+474.5+476)”19/20″’

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.04.1050

ОСОБЛИВОСТІ ВИПАЛУ ДИМЛЕНОЇ КЕРАМІКИ В КІНЦІ ХХ — НА ПОЧАТКУ ХХІ ст. В УКРАЇНІ, ПОЛЬЩІ, ЛИТВІ, БІЛОРУСІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

МОТИЛЬ Романа

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-6936-0328
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • доцентка кафедри дизайну та основ архітектури,
  • Національний університет «Львівська політехніка»,
  • вул. Бандери, 12, 79000, Львів, Україна;
  • старша наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: romana_motyl@ukr.net

Анотація. Статтю присвячено одному із найважливіших процесів у виготовленні димленої кераміки — випалу. Основну роль у створенні характерного чорного кольору кераміки відіграє спеціальна технологія випалювання, коли у горні шляхом щільного закриття усіх отворів створюється безкисневе середовище. Виготовлення димленої кераміки відоме у багатьох країнах світу, проте найбільше спільних рис у традиціях випалу спостерігаємо у територіально близьких землях, а саме в Україні, Польщі, Литві, Білорусі.

Отож, мета дослідження — проаналізувати і порівняти характерні для кожної з цих країн особливості випалювання димленої кераміки на прикладі діючих горнів кінця ХХ — початку ХХІ століття. Окрему увагу приділено конструкції горнів, основним етапам випалу у безкисневому середовищі, а також причинам появи чорного і сірого забарвлення на поверхні гончарних виробів. Визначено спільні та відмінні риси у випалюванні димленої кераміки України, Польщі, Литви, Білорусі.

Методологія роботи полягає у застосуванні комплексної методики, що утворюється із поєднання низки наукових методів: порівняльно-історичного, структурно-типологічного, аналітико-описового, образно-стилістичного аналізу.

Ключові слова: випал, горно, безкисневе середовище, димлена кераміка, гончарні вироби, Україна, Польща, Литва, Білорусь.

Надійшла 1.07.2023

Список використаних джерел

  • 1. Werner E. «Zur Entstehung und chemischen Structur «schwarz» farbender Pigmente bei unglasierter Irdenware». Berichte und Referate. 13 internationales Hafnerei — Symposion, 1980. Ed. Horst Klusch. Sibiu, 1981. Р. 215—232.
  • 2. Reinfuss R. Garncarstwo ludowe. Warszawa: Sztuka, 1955. 50 s.
  • 3. Wowak Jarosław. Ceramika siwa i czarna pogranicza polsko-litewskiego. Szkło i Ceramikа. 2014. № 6. S. 16—20.
  • 4. Сахута Я.М. Беларускае народнае дэкаратыуна-прыкладное мастацтва. Мінск: Беларусь, 2001. 110 с.
  • 5. Szabadfalvi Jozsef. Hungarian Black Pottery. Budapest: Corvina, 1987. 94 p.
  • 6. Duma G. The Development of Colour on Unglazed Black Pottery with Coal Dust Added. Epitoanyag 12. 1962. Р. 45.
  • 7. Floera B. Floresku. Ceramica neagra lustruita de la Marginea. Bucarest: de Stat pentru Literatura si Arta, 1958. 75 p.
  • 8. Поверин А. Гончарное дело. Чернолощеная керамика. Москва: Культура и традиции, 2002. 96 с.
  • 9. Мотиль Р. Українська димлена кераміка ХІХ — початку ХХІ ст. Історія. Типологія. Художні особливості. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2011. 208 с.
  • 10. Matuszczyk M., Wowak J. Teresė Jankauskaitė. Czar-na ce-ramika z Litwy. Katalog wystawy Teresė Janka-uskaitė «Czar-na ceramika z Litwy». Wrocław: ASP 2015. 28 s.
  • 11. Matuszczyk M., Wowak J. Elvyra Teresė Petraitienė i jej legendy opowiadane gliną. Sylwetka I twórczość artystki. Szkło i Ceramika. 2015. S. 6—7.
  • 12. Мотиль Р. Міжнародний симпозіум кераміки у м. Лєлюнай (Литва): традиції, мистецькі пошуки, здобутки. Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 138—146.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »