« 2020. № 4 (154)

Народознавчі зошити. 2020. № 4 (154). С. 806—818

УДК [75.04.05.011.26:27-526.62:398.34](=161.2)”199/201”

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.04.806

У ПОШУКУ НОВИХ СМИСЛІВ: ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСТВО В ІКОНАХ ДЛЯ ДОМІВОК

ТРІСКА Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4717-4396
  • кандидат мистецтвознавства,
  • старший науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: oksana_triska@yahoo.de

Анотація. У дослідженні вперше об’єднані різностильові пошуки художників-іконописців, які творять на основі однієї етно­культурної традиції; проаналізовано іконографічні тенденції розвитку новітньої ікони для домівки; проведено порівняння стилістики та технологічних особливостей творів; доведено, що ікони, призначені для помешкань сучасних українців, є високомистецькими художніми артефактами, виконаними на основі інтерпретації або переосмислення зразків народного виконання.

Важливим жанром релігійного малярства є іконопис, призначений для позалітургійного простору. У цьому руслі працюють численні українські художники й самодіяльні митці, проте їхній доробок мало висвітлений у мистецтвознавстві. Об’єкт дослідження — процеси виконання ікон для домівок, предмет — роботи 1990—2019 рр., створені на основі імплементації традицій народного іконопису. Метою є виявлення актуальних змін та тенденцій у розвитку хатнього іконопису та з’ясування сучасних моделей інтерпретації традиційно-побутових практик. Для цього застосовуються історико-порівняльний і формально-стилістичний методи, які дають змогу розглянути тяглість традиції в культурологічному контексті. Новизна статті полягає у введенні до наукового обігу нового пласту творів, які розширюють та урізноманітнюють сферу побутування хатньої ікони.

Ключові слова: народне мистецтво, хатня ікона, іконографія, стилістичні особливості, авторська, змішана стилістика, хатній і церковний іконопис.

Надійшла 29.05.2020

Список використаних джерел

  • 1. Цугорка О.П. Сакральне мистецтво живопису: вітчизняна наукова рефлексія. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 4. 2016.
  • 2. Димид-Крип’якевич І. «Ікона є моєю мовою, якою я прославляю Бога». 4.01.2008. URL: //https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/events_people/20076/.
  • 3. Ключковська І. Роман Василик. Шлях до ікони. URL: https://risu.org.ua/page.php?_lang=ua&path=monitoring/&name=kaleido_digest&id=45524&alias=&.
  • 4. Волошин Л. Інтерпретація традицій сакрального мистецтва у творчості Костя Марковича. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2012. Вип. 23. С. 272—279.
  • 5. Тріска О. Традиція хатньої ікони на склі: відродження, інтерпретація (на прикладі львівського осередку). Народознавчі зошити. 2018. № 2. С. 363—371.
  • 6. Народна ікона // https://www.facebook.com/pg/na­rod­na.ikona/photos/?ref=page_internal
  • 7. Свєнціцька В. Осяйні барви «червоних образів» Гуцульщини. Дзвін. 1990. № 12. С. 140—146.
  • 8. Турянська про Турянську. 26 травня 2020 // https://mitec.ua/turyanskaproturyansku/?fbclid= IwAR2oTZAHRasjES2r2RzuNU5CFp7Cdh24K_ qrJpFQq5IaHPWoBcPcCZKJFU0
  • 9. Романів-Тріска О. Західно-українське малярство на склі ХІХ — першої третини ХХ століття. Народна ікона на склі. Львів, 2008. С. 13—33.
  • 10. Свєнціцька В.І., Откович В.П. Українське народне малярство XIII—XX століть. Альбом. Київ: Мистецтво, 1991. 304 с.
  • 11. Ієродиякон Януарій (Гончар), В’ячеслав Шуліка. 2019. Українська ікона. Слобода Борисівка кінця ХІХ — початку ХХ століть. Київ: Музей Івана Гончара.
  • 12. Роман Зілінко та його теплі ікони. URL: https://korali.info/usna-tvorchist/roman-zilinko-ta-iogo-tepli-ikoni.html?fbclid=IwAR16a67bhuXkQxa-BQlza8b0feBuk_maLX61LHpj_y9cUFQeFuvpW8-Yo8E

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »