« 2023. № 2 (170)

Народознавчі зошити.  2023. № 2 (170).  С. 442—447

УДК 398.21+398.49+393.2-55

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.02.442

РИТУАЛЬНА ЇЖА В НАРОДНИХ ВІРУВАННЯХ, КАЗКАХ І ОБРЯДАХ

КУХАРЕНКО Олександр

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5421-1004
  • кандидат філологічних наук, доцент,
  • Харківська державна академія культури,
  • Бурсацький узвіз, 4, 61000, Харків, Україна,
  • Контакти: e-mail: art-red@ukr.net

Анотація. Мета статті — дослідження поняття «потойбічної їжі», яка прямо пов’язана з представниками іншого світу, але має безпосередній вплив на народну творчість і обрядові дії. Зазвичай у щоденному житті таку їжу вживати було заборонено, але під час проведення обрядів у певних випадках знімалися такі заборони й табу. Актуальність і наукова новизна теми визначаються зверненням у питанні походження потойбічної їжі до поділу світів на реальний і потойбічний, що було обійдене увагою попередніх дослідників, які вивчали міфологічний світогляд предків. Тому зараз неможливо остаточно стверджувати, чим слід годувати, яку страву має вживати подорожній, щоб отримати змогу потрапити до потойбіччя.

Об’єктом дослідження є міфологічний світогляд та його залишки, що сформували казкові сюжети та обрядові дії, а предметом — потойбічна їжа. Досліджується мотив годування Ягою героя чарівних казок, який подорожує на той світ; приготування та вживання страв під час проведення обряду поминального обіду, що входить до поховального циклу; обряд годування предків на Свят-Вечір. У студіюванні дослідник звертається до індіанських, єгипетських, шумерських, іранських та античних переказів.

Автор доходить висновку, що потойбічною стравою, яка складається з їжі й питва, твердого й рідинного, для української національної традиції може бути лише кутя, коливо, канун, що за своєю сутністю є однією й тією самою стравою.

Ключові слова: українська обрядовість, поховальні обряди, народна казка, ритуальні страви, кутя.

Надійшла 23.12.2022

Список використаних джерел

  • 1. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. Москва: Лабиринт, 2000. С. 162.
  • 2. Седакова О.А. Поэтика обряда. Погребальная обрядность восточных и южных славян. Москва: Индрик, 2004. 320 с.
  • 3. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, собр. П.П. Чубинским. Т. 4. Санкт-Петербург, 1877. ХХХ + 715 с.
  • 4. Велецкая Н.Н. Символы славянского язычества. Мо с ква: Вече, 2009. 320 с.
  • 5. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування укра їнського народу: іст.-реліг. моногр. 2-е вид. Київ: Обереги, 1994. 424 с.
  • 6. Яковлєва О. «Потойбіччя» в уявленнях прадавніх ук ра їнців. Народна творчість та етнографія. 2005. №3. С. 78—85.
  • 7. Гнатюк В.М. Знадоби до української демонології. Ет нографічний збірник. Т. 33. Львів, 1912. 237 с.
  • 8. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре: структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. Санкт-Петербург: Наука, 1993. 238 c.
  • 9. Скуратівський В.Т. Русалії. Київ: Довіра, 1996. 736 с.
  • 10. Вовк Ф.К. Студії з української етнографії та антропології. Прага: Укр. громад. вид. фонд, 1928. 356 с.
  • 11. Борисенко В.К. Повсякденна їжа та ритуальні страви. Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження. Київ. 1997. С. 215—222.
  • 12. Богатирев П.Г. Магические действия, обряды и верования Закарпатья. Вопросы теории народного искусства. Москва: Искусство, 1971. С. 167—206.
  • 13. Щ[елоковская] В. Пища и питье крестьян-малороссов с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами. Этнографическое обозрение. 1899. № 1—2. С. 266—322.
  • 14. Kukharenko O. Funeral Ceremony in the System of Structural-Functional Studies of Family Objectives. Paradigm of Knowledge. Multidisciplinary Scientific Journal. Muscat, 2018. № 2. P. 132—144.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »