« 2023. № 2 (170)

Народознавчі зошити.  2023. № 2 (170).  С. 442—447

УДК 398.21+398.49+393.2-55

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.02.442

РИТУАЛЬНА ЇЖА В НАРОДНИХ ВІРУВАННЯХ, КАЗКАХ І ОБРЯДАХ

КУХАРЕНКО Олександр

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5421-1004
  • кандидат філологічних наук, доцент,
  • Харківська державна академія культури,
  • Бурсацький узвіз, 4, 61000, Харків, Україна,
  • Контакти: e-mail: art-red@ukr.net

Анотація. Мета статті — дослідження поняття «потойбічної їжі», яка прямо пов’язана з представниками іншого світу, але має безпосередній вплив на народну творчість і обрядові дії. Зазвичай у щоденному житті таку їжу вживати було заборонено, але під час проведення обрядів у певних випадках знімалися такі заборони й табу. Актуальність і наукова новизна теми визначаються зверненням у питанні походження потойбічної їжі до поділу світів на реальний і потойбічний, що було обійдене увагою попередніх дослідників, які вивчали міфологічний світогляд предків. Тому зараз неможливо остаточно стверджувати, чим слід годувати, яку страву має вживати подорожній, щоб отримати змогу потрапити до потойбіччя.

Об’єктом дослідження є міфологічний світогляд та його залишки, що сформували казкові сюжети та обрядові дії, а предметом — потойбічна їжа. Досліджується мотив годування Ягою героя чарівних казок, який подорожує на той світ; приготування та вживання страв під час проведення обряду поминального обіду, що входить до поховального циклу; обряд годування предків на Свят-Вечір. У студіюванні дослідник звертається до індіанських, єгипетських, шумерських, іранських та античних переказів.

Автор доходить висновку, що потойбічною стравою, яка складається з їжі й питва, твердого й рідинного, для української національної традиції може бути лише кутя, коливо, канун, що за своєю сутністю є однією й тією самою стравою.

Ключові слова: українська обрядовість, поховальні обряди, народна казка, ритуальні страви, кутя.

Надійшла 23.12.2022

Список використаних джерел

  • 1. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. Москва: Лабиринт, 2000. С. 162.
  • 2. Седакова О.А. Поэтика обряда. Погребальная обрядность восточных и южных славян. Москва: Индрик, 2004. 320 с.
  • 3. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, собр. П.П. Чубинским. Т. 4. Санкт-Петербург, 1877. ХХХ + 715 с.
  • 4. Велецкая Н.Н. Символы славянского язычества. Мо с ква: Вече, 2009. 320 с.
  • 5. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування укра їнського народу: іст.-реліг. моногр. 2-е вид. Київ: Обереги, 1994. 424 с.
  • 6. Яковлєва О. «Потойбіччя» в уявленнях прадавніх ук ра їнців. Народна творчість та етнографія. 2005. №3. С. 78—85.
  • 7. Гнатюк В.М. Знадоби до української демонології. Ет нографічний збірник. Т. 33. Львів, 1912. 237 с.
  • 8. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре: структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. Санкт-Петербург: Наука, 1993. 238 c.
  • 9. Скуратівський В.Т. Русалії. Київ: Довіра, 1996. 736 с.
  • 10. Вовк Ф.К. Студії з української етнографії та антропології. Прага: Укр. громад. вид. фонд, 1928. 356 с.
  • 11. Борисенко В.К. Повсякденна їжа та ритуальні страви. Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження. Київ. 1997. С. 215—222.
  • 12. Богатирев П.Г. Магические действия, обряды и верования Закарпатья. Вопросы теории народного искусства. Москва: Искусство, 1971. С. 167—206.
  • 13. Щ[елоковская] В. Пища и питье крестьян-малороссов с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами. Этнографическое обозрение. 1899. № 1—2. С. 266—322.
  • 14. Kukharenko O. Funeral Ceremony in the System of Structural-Functional Studies of Family Objectives. Paradigm of Knowledge. Multidisciplinary Scientific Journal. Muscat, 2018. № 2. P. 132—144.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »