« 2024. № 3 (177)

Народознавчі зошити.  2024. № 3 (177).  С. 663—669

УДК 811.161.2’28:398

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.03.663

МОВНА РЕАЛІЗАЦІЯ АРХЕТИПНИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ДОТРИМАННЯ ЗВИЧАЇВ ТА ОБРЯДІВ

КОВАЛЕНКО Наталія

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7810-1982
  • докторка філологічних наук,
  • професорка кафедри української мови,
  • Кам’янець-Подільський національний
  • університет імені Івана Огієнка,
  • вул. І. Огієнка, 61, 32302, м. Кам’янець-Подільський, Україна,
  • Контакти: e-mail: ndm.kovalenko@gmail.com

Анотація. В основі розуміння важливості дотримання поколіннями обрядових дій, елементів звичаїв, традицій є давні пере­ко­нання та знання етносу про закони земного життя, прагнення щастя, захисту Всесвіту і Бога.

 Фразеологічні одиниці здатні закодовано відображати національну свідомість, характер, матеріальну та духовну культуру.

Актуальність розвідки зумовлена необхідністю етно­лінг­вістичних досліджень різновидів відображення етнокультури нації засобами мовних одиниць.

Мета дослідження — визначити, як форма вираження фразеологізмів української мови відображає ставлення етносу до дотримання звичаїв, традицій, моральних норм, правил поведінки.

Об’єктом обрано сталі народні вирази, що відображають архетипне уявлення про поняття «за звичаєм, традицією» з увагою до супровідних слів та компонентів.

Предмет дослідження — семантичні й емотивні можливості фразеологізмів, риси уснорозмовності й територіальності, особливості поєднання їхніх компонентів у творенні образності та ін.

Ключові слова: говір, лексема, діалектизм, фразеологічна одиниця, звичай, традиція, обряд.

Надійшла 10.05.2024

Список використаних джерел

  • 1. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. Київ, 1989. 132 с.
  • 2. Кононенко В.І. Мова. Культура. Стиль. Київ; Івано-Франківськ, 2002. 460 с.
  • 3. Голянич М. Мовний портрет села Тюдів. Івано-Франківськ, 2018. Т. 1: А—М. 1000 с.
  • 4. Гриценко П.Ю.Інформаційний простір діалектного тексту. Діалекти в синхронії та діахронії: текст як джерело лінгвістичних студій. Київ, 2015. С. 100—118.
  • 5. Словник української мови. Київ: Наукова думка, 1970—1980. Т. І— ХІ.
  • 6. Говірки Чорнобильської зони. Тексти. Київ, 1996. 358 с.
  • 7. Делюсто М. Українська наддунайська говірка: збірник діалектних текстів. Ізмаїл, 2016. 196 с.
  • 8. Аркушин Г.Л. Голоси з волинського Полісся. Тексти. Луцьк, 2010. 542 с.
  • 9. Аркушин Г.Л. Українські говірки Підляшшя: сучасне усне мовлення. Луцьк, 2022. 196 с.
  • 10. Бабич Г.Д. «Сила Божа» в народній фразеології. Урок української. 2002. № 2. С. 28—29.
  • 11. Миголинець О.Ф., Пискач О.Д. Українські закарпатські говірки. Тексти. Ужгород, 2004. 400 с.
  • 12. Руснак Н., Гуйванюк Н., Бузинська В. Буковинські говірки: хрестоматія діалектних текстів. Чернівці, 2006. 383 с.
  • 13. Лєснова В.В. Говірки Східної Слобожанщини: збірник діалектних текстів. Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. 304 с.
  • 14. Мартинова Г.І., Денисенко З.М., Щербина Т.В. Говірки Південної Київщини: збірник діалектних текстів. Черкаси, 2008. 370 с.
  • 15. Глуховцева К.Д., Лєснова В.В., Ніколаєнко І.О. Українські східнослобожанські говірки: сучасні діалектні тексти. Луганськ, 2011. 424 с.
  • 16. Аркушин Г.Л. Голоси з Підляшшя. Тексти. Луцьк, 2007. 536 с.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »