« 2024. № 3 (177)

Народознавчі зошити.  2024. № 3 (177).  С. 663—669

УДК 811.161.2’28:398

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.03.663

МОВНА РЕАЛІЗАЦІЯ АРХЕТИПНИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ДОТРИМАННЯ ЗВИЧАЇВ ТА ОБРЯДІВ

КОВАЛЕНКО Наталія

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7810-1982
  • докторка філологічних наук,
  • професорка кафедри української мови,
  • Кам’янець-Подільський національний
  • університет імені Івана Огієнка,
  • вул. І. Огієнка, 61, 32302, м. Кам’янець-Подільський, Україна,
  • Контакти: e-mail: ndm.kovalenko@gmail.com

Анотація. В основі розуміння важливості дотримання поколіннями обрядових дій, елементів звичаїв, традицій є давні пере­ко­нання та знання етносу про закони земного життя, прагнення щастя, захисту Всесвіту і Бога.

 Фразеологічні одиниці здатні закодовано відображати національну свідомість, характер, матеріальну та духовну культуру.

Актуальність розвідки зумовлена необхідністю етно­лінг­вістичних досліджень різновидів відображення етнокультури нації засобами мовних одиниць.

Мета дослідження — визначити, як форма вираження фразеологізмів української мови відображає ставлення етносу до дотримання звичаїв, традицій, моральних норм, правил поведінки.

Об’єктом обрано сталі народні вирази, що відображають архетипне уявлення про поняття «за звичаєм, традицією» з увагою до супровідних слів та компонентів.

Предмет дослідження — семантичні й емотивні можливості фразеологізмів, риси уснорозмовності й територіальності, особливості поєднання їхніх компонентів у творенні образності та ін.

Ключові слова: говір, лексема, діалектизм, фразеологічна одиниця, звичай, традиція, обряд.

Надійшла 10.05.2024

Список використаних джерел

  • 1. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. Київ, 1989. 132 с.
  • 2. Кононенко В.І. Мова. Культура. Стиль. Київ; Івано-Франківськ, 2002. 460 с.
  • 3. Голянич М. Мовний портрет села Тюдів. Івано-Франківськ, 2018. Т. 1: А—М. 1000 с.
  • 4. Гриценко П.Ю.Інформаційний простір діалектного тексту. Діалекти в синхронії та діахронії: текст як джерело лінгвістичних студій. Київ, 2015. С. 100—118.
  • 5. Словник української мови. Київ: Наукова думка, 1970—1980. Т. І— ХІ.
  • 6. Говірки Чорнобильської зони. Тексти. Київ, 1996. 358 с.
  • 7. Делюсто М. Українська наддунайська говірка: збірник діалектних текстів. Ізмаїл, 2016. 196 с.
  • 8. Аркушин Г.Л. Голоси з волинського Полісся. Тексти. Луцьк, 2010. 542 с.
  • 9. Аркушин Г.Л. Українські говірки Підляшшя: сучасне усне мовлення. Луцьк, 2022. 196 с.
  • 10. Бабич Г.Д. «Сила Божа» в народній фразеології. Урок української. 2002. № 2. С. 28—29.
  • 11. Миголинець О.Ф., Пискач О.Д. Українські закарпатські говірки. Тексти. Ужгород, 2004. 400 с.
  • 12. Руснак Н., Гуйванюк Н., Бузинська В. Буковинські говірки: хрестоматія діалектних текстів. Чернівці, 2006. 383 с.
  • 13. Лєснова В.В. Говірки Східної Слобожанщини: збірник діалектних текстів. Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. 304 с.
  • 14. Мартинова Г.І., Денисенко З.М., Щербина Т.В. Говірки Південної Київщини: збірник діалектних текстів. Черкаси, 2008. 370 с.
  • 15. Глуховцева К.Д., Лєснова В.В., Ніколаєнко І.О. Українські східнослобожанські говірки: сучасні діалектні тексти. Луганськ, 2011. 424 с.
  • 16. Аркушин Г.Л. Голоси з Підляшшя. Тексти. Луцьк, 2007. 536 с.

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »