« 2024. № 3 (177)

Народознавчі зошити.  2024. № 3 (177).  С. 539—561

УДК 94:[911.53:574:398.344](=1:477.8:292.452)

DOI https://doi.org/10.15407/

ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОСИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ПРИ ВИВЧЕННІ ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ (НА ПРИКЛАДІ ВІДДАЛЕНОЇ ГОСПОДАРКИ НАСЕЛЕННЯ КАРПАТ)

БОЙКО Ігор

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-3828-1835 
  • кандидат історичних наук, науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: е-mail: ihor.o.bojko@gmail.com

Анотація. Важливою складовою традиційної культури населення Карпат є віддалена господарка, яка застосовується у різних екологічних нішах, є складовою та творчим началом багатьох антропоекосистем, так званих субойкумен. Автор аналізує різні теоретичні напрацювання в галузі екосистемного підходу, робить спробу пошуку спільного знаменника. Відтак, на основі цього, виділяє різні види субойкумен, аналізує ландшафтні екосистеми Українських Карпат. Предметомдослідженняє особливості застосування екосистемного підходу при вивченні традиційної культури населення Карпат. Об’єктом дослідження — віддалена господарка населення Карпат.

Мета: проаналізувати вплив віддаленої господарки на особливості ландшафтних екосистем Українських Карпат. Завданнями є: 1) оцінити стан застосування екосистемного підходу в різних галузях науки, які вивчають взаємини суспільства й природи, 2) на основі аналізу теоретичних напрацювань попередників дати власні визначення базовим термінам, які необхідні при вивченні екосистем, 3) проаналізувати структуру й функціональні особливості екосистем, які створені на основі різних видів традиційної віддаленої господарки, 4) дати характеристику ландшафтних екосистем Українських Карпат. Хронологічні рамки дослідження охоплюють першу половину XX ст.

Теоретико-методологічною основою статті є екосистемний підхід, який опирається на методи: міждисциплінарний, типологічного, системного та комплексного аналізу.

Ключові слова: антропоекосистема, субойкумена, віддалена господарка, Карпати, культурний ландшафт.

Надійшла 16.04.2024

Список використаних джерел

  • 1. Кисельов М. Концепція «єдиної науки»: філософсько-методологічний аспект. Філософські діалоги’2010. Вип. 4. Ч. 1: Філософсько-антропологічні читання: творча спадщина В.І. Шинкарука та сьогодення. Київ, 2010. С. 122—138.
  • 2. Jeřábek H. Klasické sociologické výzkumy. Praha, 1993. Kapitola 1. S. 27—33.
  • 3. Бойко І. Становление етноекологии та її перспективи в українскій науці. Народознавчі зошити. 2013. № 2 (110). С. 256—265.
  • 4. Білявський Г.О., Бровдій В.М. Про класифікацію основних напрямів сучасної екології. Рідна природа. 1995. № 2. С. 4—7.
  • 5. Голубець М.А. Екосистемологія. Львів: Поллі, 2000.
  • 6. Мельник Я. Екологія людини і культури в контексті еволюції культурно-політичних метаморфоз. Ет­нос і культура. 2012. № 9. С. 70—78.
  • 7. Бойко І. Інтеграція природознавчих та соціально-гума­нітарних галузей науки на прикладі дослідження традиційного природокористування гірських територій. Народознавчі зошити. 2023. № 2 (170). С. 314—323.
  • 8. Федоров В.Д., Гильманов Т.Г. Экология. Москва: Изд-во МГУ, 1980. 464 с.
  • 9. Одум Ю. Екологія: в 2 т. Москва: Мир, 1986. Т. 1. 328 с.
  • 10. Tansley A.G. The use and abuse of vegetational concepts and terms. Ecology. 1935. № 16. P. 284—307.
  • 11. Реймерс Н.Ф., Яблоков А.В. Словарь терминов и понятий, связанных с охраной живой природы. Москва: Наука, 1982. 145 с.
  • 12. Вінічук М. Загальна екологія: навчальний посібник. Житомир: В-во Державного університету «Житомирська політехніка», 2021. 184 с.
  • 13. Круглов І. Вчення про ландшафт як єдина географія. Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя. Збірник наукових праць. Київ, 1999. С. 26—33.
  • 14. Kistowski M. Rozumienie krajobrazu przez geografów — przyrodników. URL: https://arch.pg.edu.pl/documents/10613/73017270/M_Kistowski_rozumienie%20krajobrazu%20przez%20geograf%C3%B3w-przyrodnik%C3% B3w.pdf (дата звернення: 21.05.2023).
  • 15. Nałkowski W. Zarys metodyki geografii. Wyd. 3 popr. Warszawa: Wyd. M. Arct, 1925.
  • 16. Nowakowski S. Geografia jako nauka i dzieje odkryć geograficznych. Nakładem Trzaski, Everta i Michalskiego. Warszawa, 1936.
  • 17. Григорьев А.А. Экономическая география как географическая дисциплина и вопросы районирования. Географический вестник. 1922. Вып. 3/4. С. 16—21.
  • 18. Schlüter O. Die analytische Geographie der Kulturlandschaft. Zeitschrift der Gesellschaft für Erdkunde zu Berlin. Sonderband. 1928. S. 387—411.
  • 19. Берг Л.С. Предмет и задачи географии. Известия ИРГОю. 1915. Т. 51 (9). С. 463—475.
  • 20. Исаченко А.Г. К изучению истории географических идей (ответ Ю.Г. Саушкину). Изв. Всесоюзн. геогр. общ-ва. 1973. № 6. С. 523—527.
  • 21. Мильков Ф.Н. Антропогенное ландшафтоведение: предмет изучения и современное состояние. Вопросы географии: Влияние человека на ландшафты. 1977. Вып. 106. С. 11—27.
  • 22. Schlüter O. Die analytische Geographie der Kulturlandschaft. Zeitschrift der Gesellschaft für Erdkunde zu Berlin. Sonderband. 1928. S. 387—411. Meta-analizy, modele, teorie i ich za­stosowanie. Problemy Ekologii Krajobrazu. T. XXI. Wyd. Print 6. Lublin, 2008. S. 81—91.
  • 23. Реймерс Н.Ф. Экология. Теории, законы, правила, принципы и гипотезы. Москва, 1994.
  • 24. Культурний ландшафт. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%88%D0%B0%D1%84%D1%82 (дата звернення: 05.07. 2021).
  • 25. Безлатня Л.О. Поняття «культурний ландшафт»: суть, сфери застосування. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. 2014. Вип. 26. C. 127—132.
  • 26. Ковальчук І.П. Актуальні питання пізнання і конструювання культурних (окультурених) ландшафтів. Наукові записки Вінницького педуніверситету: Сер. Географія. 2010. Вип. 21. С. 118—125.
  • 27. Калуцков В.Н. Основы этнокультурного ландшафтоведения: учебное пособие. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 2000.
  • 28. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір: монографія: у 2-х т. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. Т. 2.
  • 29. Воловик В.М. Етнокультурні ландшафти: регіональні структури і природокористування. Вінниця: Вінницька міська друкарня», 2013.
  • 30. Антропологія простору. Том. 1. Культурний ландшафт Києва та околиць.За науковою ред. Марини Гримич. Київ, 2017.
  • 31. Greider T., Garkovich L. Landscapes: the Social Construction of Nature and the Environment. Rural Sociology. 1994. № 59 (1). C. 1—24.
  • 32. Мартіненайте Л. Ландшафт і його теоретичні інтер­претації. Народна творчість та етнологія. 2011. № 3. C. 91—95.
  • 33. Hardesty D.L. Ethnographic Landscapes. Transforming Nature into Culture. Preserving Cultural Landscape in America. Baltimore; London: Johns Hopkins University Press, 2000. Pp. 169—185.
  • 34. Evans M.J., Roberts A., Nelson P. Ethnographic Landscapes. 2001. URL: http://crm.cr.nps.gov/archive/24-05/24-05-20.Pdf (дата звернення: 04.05.2021).
  • 35. Dobrowolska M. Dynamika krajobrazu kulturowego. Przeglad Geograficzny. 1948. № 1 (25). S. 152—203.
  • 36.   Arnold S. Geografia historyczna Polski. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1951.
  • 37. Myga-Piątek U. Spór o pojęcie krajobrazu w geografii i dziedzinach pokrewnych. Przegląd Geograficzny. 2001. No 73 (1—2). S. 163—176.
  • 38. Andrejczuk W. Funkcje krajobrazu kulturowego. Prace Komisji Krajobrazu Kulturowego. 2013. No 20. S. 65—81.
  • 39. Myga-Piątek U. Natural, anthropogenic and cultural landscape an attempt to define mutual relations and the scope of notions. Dissertations of cultural landscape commission. 2014. No 23. Pp. 39—56.
  • 40.Czepczyński M. Transformations of Central European cultural landscapes. Between circulations and iconography. Bulletin of Geography socio-economic series. Toruń. 2006. No 6. S. 5—15.
  • 41.Rembowska K. Kultura w tradycji i we współczesnych nurtach badań geograficznych. Wyd. Uniwersytetu Łódzkiego, Łódź. 2002.
  • 42. Neef E. Die theoretischen Grundlagen der Landschaftslehre. Gotha; Leipzig: Hermann Haack Geographisch-Kartographische Anstalt, 1967.
  • 43. Naveh Z. Biocybernetic and thermodynamic perspectives of landscape functions and land use patterns. Landscape ecology. 1987 (1). S. 75—83.
  • 44. Marinelli O. Studi orografici nelle Alpi Orientali. Societа Geografica Italiana. Roma, 1902. Serie 4. Vol. 3. Pp. 682—716.
  • 45. Schumann A. Die obere Siedlungsgrenze am Nordrand des deutschen Mittelgebirge. Teil I: Die Cebirgcwestlich der Elbe. Leipzig, 1912.
  • 46. Lehmann O. Der Begriff der oberen Siedlungsgrenze, seine Herkunft, seine Bestimmungsmethoden und sein geographischer Wert. Wien, 1913.
  • 47. Lehmann O. Fortbildung des Begriffes der oberen Grenze der Dauersiedlungen in den Alpen. Mitteilungen der Geographischen Gesellschaft. Wien, 1920.
  • 48. Krebs N. Die bewohnten und unbewohenten Areale der Ost-Alpen. Geographische Zeitschrift. Leipzig, 1912 (XVIII). S. 443—454.
  • 49. Kubijowycz W. Górna granica osadnictwa w dolinie Bystrzycy Nadwórniaсskiej. Kraków, 1929.
  • 50. Kubijowycz W. Przyczynek do antropogeografii Gorganów. Przegląd Geograficzny. Warszawa, 1920—1921 (II). S. 146—149.
  • 51. Kubijowycz W. Życie pasterskie w Beskidach Magorskich. Kraków, 1927.
  • 52. Hołub-Pacewiczowa Z. Życie pasterskie w Tatrach. Spraw. Pol. Ak. Um. Kraków, 1928.
  • 53. Соломин Г.С. (псевдоним). К анализу взглядов Ку Хун-мина. Китай: традиции и современность. Москва: Главная редакция восточной литературы издательства Наука. 1976. С. 153—167.
  • 54. Чепа М.-Л.А. Савіна М.І., Солодчук С.Є. та ін. Синергетичне бачення шляхів синтезу Сходу і Заходу. Психологічні закономірності реалізації конструктивних функцій етнокультури в інформаційному суспільстві: монографія. Київ, 2015. С. 20—32.
  • 55. Суворкина Е.Н. Субкультура детства как модель автономной реальности детства. Вестник Рязанского государственного университета им. С.А. Есенина. 2012. № 36. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/subkultura-detstva-kak-model-avtonomnoy-realnosti-detstva (дата звернення: 02.03.2023).
  • 56. Савчук І.Г. Ойкумена. Словник суспільної географії. URL: https://geohub.org.ua/node/4422 (дата звернення: 02.03.2023).
  • 57. Boguszewicz A. Z badań nad przemianami osadnictwa w Sudetach śląskich w XII—XIII w. Człowiek i środowisko w Sudetach. Wrocław: Regionalny Ośrodek Studiów i Ochrony Środowiska Kulturowego. Wrocław, 2000. S. 151—168.
  • 58. Rozmieszczenie ludności na świecie — ekumena, subekumena, anekumena — przykłady, definicja. URL: https://eszkola.pl/geografia/rozmieszczenie-ludnosci-na-swiecie-5391.html (дата звернення: 01.03.2023).
  • 59. Halás M., Brychtová Š., Fňukal M. Základy humánní geografie 1: Geografie obyvatelstva a sídel. Olomouc, 2013.
  • 60. Słownik geograficzny krolestwa Polskiego: T. 12. S. 311, 408, 516, 597, 665, 724, 847; T. 13. S. 247, 683, 891; T. 5. S. 94, 142, 204, 205, 284, 692, 921; T. 3. S. 110, 112, 113, 701; T. 10. S. 62, 91, 363, 473, 766, 907—908; T. 8. S. 366, 562, 564; T. 7. S. 539, 573, 596; T. 11. S. 267, 536, 559, 744, 909; T. 2. S. 106, 773, 777; T. 3. S. 83, 226, 257, 342, 396, 468; T. 1. S. 66, 256, 278, 484; T. 6. S. 880; T. 4. S. 299, 301, 420, 767; T. 9. S. 855; T. 14. S. 120, 149, 842, 854. Warszawa: Nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880—1914.
  • 61. Kubijovyč V. Rozšíření kultur a obyvatelstva v Severních Karpatech. Bratislava, 1932.
  • 62. Трохімчук С.В. Зміна ландшафтів Стрийсько-Сан­ської верховини в Українських Карпатах за істо­ричний час. Дисертація на здобуття наукового сту­пеню кандидата географічних наук. Львів, 1968.
Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »