« 2023. № 1 (168)

Народознавчі зошити. 2023. № 1 (169).  С. 207—217

УДК 738.071.1.04.02(477)”19/20″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.01.207

ГОНЧАРНИЙ ДИВОСВІТ ОКСАНИ МАРТИНОВИЧ —  ШТРИХИ ДО ТВОРЧОГО ПОРТРЕТА

МОТИЛЬ Романа

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-6936-0328
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • доцентка кафедри дизайну та основ архітектури,
  • Національний університет «Львівська політехніка»,
  • проспект Бандери, 12, 79013, Львів, Україна;
  • старша наукова співробітниця,
  • відділ народного мистецтва,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: romana_motyl@ukr.net

Анотація. У статті висвітлено феномен творчості мисткині Оксани Мартинович. Пошуки художниці розглядаються через призму українського традиційного мистецтва: гончарства, іконопису, писанкарства. Особливу увагу приділено формотворчим, декоративним і просторово-пластичним особливостям творів майстрині. Простежено педагогічну і громадсько-суспільну діяльність Оксани Мартинович.

Отож мета дослідження — феномен творчості мисткині Оксани Мартинович, художні пошуки якої розглядаються через призму українського традиційного мистецтва.

Об’єктом дослідження є творча спадщина Оксани Мартинович, а предметом —типологічні особливості, стилістика та художні риси творів гончарства, писанкарства, графіки, малярства на склі.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку 1990-х років і до наших днів.

Методологія роботи полягає у застосуванні комплексної методики, що утворюється із поєднання низки наукових методів: порівняльно-історичного, структурно-типологічного, аналітико-описового, образно-стилістичного аналізу.

Ключові слова: традиційне мистецтво, художниця, творчість, гончарство, форма, декор, іконопис, писанкарство.

Надійшла 16.12.2022

Список використаних джерел

  • 1.   Мотиль Р. До проблеми збереження Гаварецького осередку димленої кераміки. Український Керамологічний журнал. 2002. № 4. С. 68—69.
  • 2.   Мотиль Р. Осередок гончарства у Червонограді — відгомін минулого у сучасному. Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 66—72.
  • 3.   Онищенко В. Усміхнена кераміка. Народне мистецтво. Київ, 2004. № 1/2. С. 36—37.
  • 4.   Краковецька З. Смеречинська-Мартинович Оксана. Кераміка. Графіка. Живопис: каталог (упорядник Зеновія Краковецька). С. 1. Львів: Національна спілка майстрів народного мистецтва України.
  • 5.   Фестиваль гончарів «Не святі горшки ліплять». Тернопіль: Колірпринт. 42 с.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »