« 2026. № 4 (190)

Народознавчі зошити. 2026. № 4 (190).  С. 1165—1174

УДК: 7.036/.038+75.058:665.335]:7.071.1*Глад(443.61)”192/194″

DOI https://doi.org/10.15407/

  • Received: 03.07.2026
  • Accepted: 15.07.2026
  • Published: ??.??.2026

СЕРЖ ГЛАДКИЙ: ПОШУАР-ПОРТФОЛІО ЯК ЛАБОРАТОРІЯ ДЕКОРАТИВНОЇ ФОРМИ

ЧЕЧИК Валентина

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1083-9590
  • кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
  • Харківська державна академія дизайну і мистецтв,
  • кафедра теорії і історії мистецтв,
  • вул. Мистецтв, 8, м. Харків, 61002, Україна,
  • Контакти: e-mail: valentyna.chechyk@yahoo.com

Анотація. Реконструйовано паризький період творчості Сергія (Сержа) Гладкого на матеріалі його пошуар-портфоліо 1926—1939 років, що становлять головний корпус нині відомої спадщини митця. Мета дослідження полягає в уточненні місця цих видань у творчості Гладкого та в історії українського мистецтва ХХ століття. Джерельну базу становлять авторські альбоми, передмови до видань, французька та львівська преса міжвоєнного часу, каталоги, довідкові й бібліографічні матеріали. Методологія поєднує формальний аналіз композиції з історико-культурним зіставленням джерел і реконструкцією мистецького сере­довища.

Основну увагу приділено декоративній формі пошуар-портфоліо Гладкого, пластичній логіці орнаментального мотиву, ролі геометризованої форми, ритму, кольорової площини та архітектурного мислення. Розглянуто значення архітектурної освіти й театрального середовища для композиційного мислення художника, театральну лінію його творчості, а також редакторську роботу в журналі «Umění Slovanů». Окремо проаналізовано альбом «Ukrainski vzirtsi. Slovianskas ceriia» (1939), у якому український вимір творчості Гладкого виявляється через народне мистецтво, емблематику й історичні мотиви.

Стаття порушує проблему ширшого осмислення спадщини С. Гладкого поза межами загального означення ар деко та розглядає його пошуар-портфоліо як простір модерного декоративного формотворення, де орнаментальний мотив стає основою самостійної пластичної побудови.

Ключові слова: Серж Гладкий, українське мистецтво ХХ століття, графіка, декоративне мистецтво, пошуар, орнаментальний мотив, ар деко, кубізм, модернізм, Париж, міжвоєнний період.

Список використаних джерел

  • 1. Schleuning S. Moderne: Fashioning the French Interior. With an essay by J. Aynsley; editor M. Lamonaca. New York: Princeton Architectural Press, 2008. 256 p.
  • 2. Roylance D. Art Deco Paris 1900—1925: Catalogue of the Exhibition of Pochoir Color Prints from the Graphic Arts Collection. The Princeton University Library Chronicle. 1999. Vol. 61. № 1 (Autumn 1999). P. 1—72.
  • 3. Gladky S. Compositions ornementales. Texte de Maurice Raynal. Paris: Le Prisme, 1926. 16 p.: 26 pl.
  • 4. Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: біографічний довідник. Київ: НДІТІАМ (Головне управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації), 1999. 477 с. URL: https://surl.li/hgpvui (дата звернення: 04.02.2026).
  • 5. Gladky S. Synthèse du costume théâtral. Préface d’André Salmon. Paris: Ducros et Colas for Le Théâtre Mondial, 1927. 8 р.: 32 pl.
  • 6. La Danse. La rentrée de Borlin. Comœdia. 1929. 9 no­vembre. P. 2.
  • 7. Les Ballets suédois dans l’art contemporain. Paris: Éditions du Trianon, 1931. 197 p.
  • 8. М. Е. Un ballet décoré par Serge Gladky. Ami du peuple. 1929. 1 décembre. Р. 5.
  • 9. G. R. Serge Gladky peintre. Mobilier & Décoration: revue mensuelle des arts décoratifs et de l’architecture moderne. 1929. T. I. Р. NP.
  • 10. Cogniat R. Décors de théâtre. Chantecler. 1931. 16 mai. P. 4.
  • 11. Courrier. L’Intransigeant. 1933. 30 octobre. P. 7.
  • 12. Gladky S. Fleurs: texte et vingt-six planches en couleurs. Par Serge Gladky. Paris: Editions «Synth», 1929. 8 p.: 30 pl.
  • 13. Гладкий С. Українські взірці: Слав’янська серія. Вид-во «Слав’янська правда». 1939. 20 с.
  • 14. Попович В. Гладкий Сергій Іванович. Енциклопедія Сучасної України. Редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жу­ков­­ський, М.Г. Железняк. НАН України; НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: https://esu.com.ua/article-30327 (дата звер­нення: 30.03.2026).
  • 15. Hauser J. «Sans retour». Výtvarníci ruské emigrace v meziválečné Praze: disertační práce. Praha: Univerzita Karlova, Filozofická fakulta, 2020. 174 s.
  • 16. Hladký S. Moderní umění na Moravě. Umění slovanů. 1924. № 1. S. 3—8.
  • 17. Hladký S. Milivoj Uzelac — Risto Stijović. Umění slovanů. 1925. № 5. S. 3—10.
  • 18. Виставка сучасної української графіки: катальоґ. Асоціяція Незалежних Українських Мистців; упорядкування і редакція Павла Ковжуна. Львів: видання А. Н. У. М., 1932. 18 с.
  • 19. Сучасна українська графіка на виставі української графіки у Львові (05.06—12.07.1932). Нова зоря. 1932. № 55. С. 6.
  • 20. Tyrowicz L. Współczesna grafika ukraińska. Słowo Pol­skie. 1932. № 180. 3 lipca. Lwów. С. 6—7.
  • 21. 41. Винницький М. Рефлексії з виставки української графіки. Мистецтво. 1932. № 2—3. С. 53—55.
  • 22. Wolynetz L. The Art Deco Works of Serhii Hladky. Sower. 2010. 25 July. P. 15—16. URL: https://surl.li/avkbae (дата звернення: 23.02.2026).
Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »