« 2022. № 3 (165)

Народознавчі зошити. 2022. № 3 (165).  С. 647—656

УДК 2-234″1869/1904″=161.2(045)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.03.647

НАУКОВИЙ І ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ВНЕСОК ІВАНА ПУЛЮЯ У ПЕРШИЙ ПОВНИЙ УКРАЇНОМОВНИЙ ПЕРЕКЛАДІ БІБЛІЇ

СТОЦЬКИЙ Ярослав

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0429-8740
  • професор, доктор історичних наук,
  • кафедра психології Тернопільського національного
  •  технічного університету імені Івана Пулюя,
  • вул. Руська, 56, 46001, Тернопіль, Україна,
  • Контакти: e-mail: jarstotskyj@ukr.net

Анотація. Мета дослідження — висвітлити полівекторний хід першого україномовного перекладу Нового і Старого Завітів, який здійснювали Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй та Іван Нечуй-Левицький, розкрити проблемні відносини у виданні цих перекладів І. Пулюя із Лондонським (Британським) Біблійним Товариством, дослідити точнішу дату виходу у світ усієї Біблії в одній книзі та організаційно-редакторський внесок Івана Пулюя в цьому контексті.

Об’єктом дослідження є перший україномовний переклад Старого і Нового Завітів П. Кулішем, І. Пулюєм та І. Нечуй-Левицьким, а предметом — роль Івана Пулюя у процесі перекладу, виданні та розповсюдженні цієї Біблії.

Новизна статті: автор уточнив і пояснив дату виходу у світ першої повної україномовної Біблії в одній книзі, чого раніше ніхто із дослідників не здійснював.

Методологічною основою є такі пізнавальні завдання: емпіричні, теоретичні й логічні, зокрема із логічного методу випливає порівняльно-історичний метод, який тісно пов’язаний у цьому дослідженні із хронологічним, архівно-епістолярним, науково-описовим, інтерпретаційним тощо, що в сумі дало можливість у всій повноті висвітлити означену тему.

Ключові слова: Іван Пулюй, Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький, Біблія, Новий Завіт, Старий Завіт, переклад, редагування, видання.

Надійшла 16.06.2022

Список використаних джерел

  • 1. Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Повний переклад, здійснений за оригінальними єврейськими, арамейськими та грецькими текстами. Українського Біблійного Товариства. United Bible Societies, 1994.
  • 2. Ланглуа А. Святе Письмо в європейській культурі: Біблійний словник. Київ: Дух і літера, 2004. 320 с.
  • 3. Документи Другого Ватиканського Собору (1962—1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі (перекл. з лат.). Український католицький університет. Львів: Свічадо, 2014. 608 с.
  • 4. Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос — наша Пасха. Львів: Свічадо, 2011. 336 с. + 64 іл.
  • 5. Жукалюк Микола, Степовик Дмитро. Коротка історія перекладів Біблії українською мовою. Київ: Українське Біблійне Товариство, 2003. 176 с.
  • 6. Збожна О.М. Іван Пулюй. Листи. Тернопіль: Воля, 2007. 544 с. + 36 вкл.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »