« 2024. № 3 (177)

Народознавчі зошити.  2024. № 3 (177).  С. 631—640

УДК 739.2.072.3(477)”19/20″:930.2″20″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.03.631

ЮВЕЛIРНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ЧИННИК КУЛЬТУРНОЇ IДЕНТИЧНОСТI УКРАЇНИ: АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ IСТОРIОГРАФIЇ

ЛУЦЬ Сергій

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7248-230x
  • кандидат мистецтвознавства, доцент, Кам’янець-Подільський
  • національний університет імені Івана Огієнка,
  • кафедра образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
  • та реставрації творів мистецтва,
  • вул. Огієнка, 61, 32300, м. Кам’янець-Подільський, Україна,
  • Контакти: e-mail: luts_s@ukr.net

Анотація. Розглянуто аспекти сучасної історіографії ювелірного мистецтва України, в яких вітчизняні дослідники висвітлюють важливі чинники української культурної ідентичності в контексті світового історико-культурного розвитку людства. Метою дослідження є аналіз сучасних наукових праць тематики вітчизняного ювелірного мистецтва в межах виявлення чинника культурної ідентичності України. Методологія дослідження будується на принципах комплексного підходу, де для досягнення мети використовуються: порівняльно-історичний метод, аналітико-описовий метод, а також методи аналогій та припущень. Встановлено, що попри високу актуальність досліджень ювелірного мистецтва України в сучасному вітчизняному мистецтвознавстві (з часів 1991 року донині) існує невелике число комплексних наукових праць означеної тематики, серед яких вирізняються публікації: З. Чегусової, Р. Шмагала, Л. Пасічник, М. Кравченко, С. Луця, О. Барбалат. Можна стверджувати, що ці мистецтвознавчі праці є вкрай важливими у сенсі визначення характерних рис та особливих складових української культурної ідентичності, де у творах ювелірства власне засобами ювелірного формотворення відображено специфіку й ознаки українського етносу, що звучать мовою прадавніх символів, знаків, образів, архетипів і транслюються через зміст та сутність української міфології, історії, релігії, народних традицій, фольклору, музики тощо. Все це є основою для творчих інспірацій українських сучасних художників-ювелірів, майбутнього ефективного поступу ювелірного мистецтва України та наукових розвідок означеної галузі в контексті цивілізаційного розвитку людства в цілому.

Ключові слова: ювелірне мистецтво України, ювелірство, художній метал, чинники, ідентифікація, аспекти, наукові праці.

Надійшла 9.04.2024

Список використаних джерел

  • 1. Музей історичних коштовностей України. URL: http://miku.org.ua/ (дата звернення: 11.12.2023).
  • 2. Україна молода. Ідеологія коштовного металу: як повернути Україні вкрадені атрибути влади, закарбовані у золоті. URL: https://umoloda.kyiv.ua/number/3034/196/102314/?1&fbclid=IwAR3X7tpU96in7_HwlfcVthNrGKfuDGMoPZNkTaqWBTahn6cwoxz86xnLWX4 (date of application: 17.02.2024) [in Ukrainian].
  • 3. Чегусова З. Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен: альбом-каталог. Київ: Атлант Юем СІ, 2002. 511 с.
  • 4. Кара-Васильєва Т. Декоративне мистецтво України ХХ століття. Київ: Либідь, 2005. 280 с.: іл.
  • 5. Шмагало Р.Т. Енциклопедія художнього металу. Львів: Апріорі, 2015. Т. 1: Світовий та український художній метал. Класифікація, термінологія, стилістика, експертиза. 420 с.: 1780 іл.
  • 6. Шмагало Р.Т. Художній метал України ХХ — поч. ХХІ ст. Енциклопедія художнього металу. Львів: Апріорі, 2015. Т. 2. 276 с.: 668 іл.
  • 7. Енциклопедія художнього металу. URL: http://artmetal.org.ua/ (дата звернення: 12.12.2023).
  • 8. Роготченко О. Ювелірне мистецтво України ХХ сторіччя: особливості розвитку. Сучасне мистецтво. 2013. № 9. С. 117—126.
  • 9. Шафран Р. Особливості професійного ювелірного мистецтва Львова кінця ХХ ст. Вісник ЛНАМ. Львів: ЛНАМ, 2008. Спецвипуск 5. С. 80—102.
  • 10. Пасічник Л. Ювелірне мистецтво України XX — початку XXI століття (історія, стилістика, персоналії): дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: спец. 26.00.01 «Теорія та історія культури». ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Київ, 2015. 223 с.
  • 11. Пасічник Л.В. Ювелірне мистецтво України ХХ—ХХІ століть: монографія. Київ: Наукова думка, 2017. 302 с.
  • 12. Кравченко М.Я. Мистецтво прикрас в Україні останньої третини ХХ — початку ХХІ століття: європейський контекст, художні особливості, персоналії: дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.06 «Декоративне і прикладне мистецтво». Львівська національна академія мистецтв. Львів, 2017. 189 с.
  • 13. Луць С.В. Творчість митців КюД «Лобортас» у контексті українського ювелірного мистецтва кінця ХХ — початку ХХІ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.06 «Декоративне і прикладне мистецтво». ЛНАМ. Львів, 2017. 20 с.
  • 14. Луць С.В. Класичний ювелірний Дім «Лобортас» і Українське ювелірство кінця ХХ — початку ХХІ століття. Проєкт «Енциклопедія художнього металу»: монографія. Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2021. 280 с.
  • 15. Луць С. Рецензія на монографію Пасічник Лілії Володимирівни «Ювелірне мистецтво України ХХ—ХХІ століть». Вісник Закарпатської академії мистецтв. № 13/2019. Ужгород: Закарпатська академія мистецтв, 2019. С. 203—204.
  • 16. Барбалат О.В. Візантійсько-києворуські золотарські традиції у сучасному ювелірному мистецтві України: дис. на здобуття наук. ступеня док. філософії: спец. 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація». Київський університет імені Бориса Грінченка. Київ, 2023. 216 с.
  • 17. Петренко М. Українське золотарство ХVI—XVIIІ ст. Київ: Наукова думка, 1970. 208 с.
  • 18. Жолтовський П.М. Художній метал. Київ: Мистецтво, 1972. 114 с.
  • 19. Ювелір Експо Україна. URL: https://jewellerexpo.kiev.ua/uchasnyku/ (звернення: 10.02.2024).
  • 20. Ювелірне мистецтво України: альбом. Київська міська державна адміністрація; Київський міжнародний контрактовий ярмарок. Київ, 2001. 192 с.
  • 21. Луць С. Ювелірство та емальєрство Олександри Барбалат. Матеріали міжнародної науково-прак­тич­ної конференції (Ужгород, 11—13 жовтня 2020 р.) «Ерделівські читання»; ЗАМ, м. Ужгород: Видавництво О. Гаркуші, 2020. С. 229—237.
  • 22. Удовиченко І. Музей як культурний хаб у період воєнного стану. Музейна педагогіка в науковій освіті: збірник тез доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 1—2 грудня 2022 р. За наук. ред. С.О. Довгого. Київ: Національний центр «Мала академія наук України», 2022. С. 422—429.
  • 23. Удовиченко І. Музейна комунікація в умовах геноциду. Пропаганда, контрпропаганда і аксіологічний підхід. Музейна педагогіка — проблеми, сьогодення, перспективи. Матеріали ХІ науково-практичної конференції. Київ: 7БЦ, 2023. С. 55—59.
  • 24. Удовиченко І. Соціальна спрямованість сучасного ювелірного мистецтва України. За матеріалами виставки «Україна, яка бореться». Музейні читання. Матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки». Київ: Скарбниця НМІУ; Фенікс», 2022. С. 261—284.
  • 25. Modern Jewelry Art of Ukraine. URL: Сучасне ювелірне мистецтво України. https://www.facebook.com/share/p/5btWfeLRHLrYiJmT/ (дата звернення: 11.03.2024).
  • 26. Tetiana Chorna. URL: https://www.facebook.com/share/p/vnjpKqN59gD63DEZ/(дата звернення: 15.03.2024).

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »