Народознавчі зошити. 2019. № 2 (146). С. 281–532
https://doi.org/10.15407/nz2019.02

2-2019

Статті

ВОВКАНИЧ Степан
ЕКСКЛЮЗИВНІ ЧИННИКИ І РЕГІОНАЛЬНІ БАР’ЄРИ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНЦІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ГІБРИДИЗАЦІЇ

283—292

ДЯКІВ Володимир
СВЯТО СЕМЕНА: НАРОДНА РЕЛІГІЙНІСТЬ У ТРАДИЦІЙНІЙ КАЛЕНДАРНІЙ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ НА ТЛІ ПЕРЕДУМОВ ПЕРЕДРІЗДВЯНО-НОВОРІЧНОГО ПЕРІОДУ

293—302

КОНОПКА Володимир
ХЛІБОРОБСЬКА ТЕМА У РІЗДВЯНО-СТРІТЕНСЬКОМУ ПЕРІОДІ НАРОДНОГО КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ (на матеріалах Південно-Західного історико-етнографічного регіону)

303—318

ЦИПИШЕВ Сергій
ПОЛІСЬКІ ВІРУВАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ХЛІБОМ: САКРАЛЬНО-СЕМІОТИЧНИЙ АСПЕКТ

319—327

ГОЩІЦЬКА Тетяна
ВІРУВАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З ДЕРЕВАМИ У ВЕСНЯНО-ЛІТНІЙ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ КАРПАТ

328—345

ГОРОШКО-ПОГОРЕЦЬКА Леся
«АБИ ЗІЙТИСЯ З ДИТИНИ» (РОДИЛЬНИЙ ЦИКЛ ПОЛОГОВОЇ ОБРЯДОВОСТІ ЖИТЕЛІВ ПОКУТТЯ)

346—353

РАДОВИЧ Роман
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПЛАНУВАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ПОКУТСЬКОГО ЖИТЛА (XVIIІ — СЕРЕДИНА ХХ ст.)

354—367

ТАРНАВСЬКИЙ Роман
НАВЧАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ ЕТНОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (1910—1939)

368—386

ЯЦІВ Андрій
ПЕРШИЙ СВІТОВИЙ КОНҐРЕС ВІЛЬНИХ УКРАЇНЦІВ: НА ШЛЯХУ ДО КОНСОЛІДАЦІЇ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА

387—402

ТАРАС Ярослав
ЛУКА СНІГУР — ОСТАННІЙ МАЙСТЕР БОЙКІВСЬКОЇ ШКОЛИ ХРАМОВОЇ АРХІТЕКТУРИ

403—415

ФАЙНИК Тетяна
ЗВИЧАЇ, ПОВ’ЯЗАНІ З БУДІВНИЦТВОМ ЖИТЛА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКО-МОЛДОВСЬКОГО ПОГРАНИЧЧЯ (НА МАТЕРІАЛАХ НАУКОВИХ ЕКСПЕДИЦІЙ)

416—422

СЕРЕБРЯКОВА Олена
СИМВОЛІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСЛИН У ГІДРОМАНТИЧНИХ ДІЯХ ПОКУТЯН (ФРАГМЕНТИ ЗИМОВОЇ ТА ЛІТНЬОЇ ОБРЯДОВОСТІ)

423—429

ЯРЕМЧУК Валентина
ЛИСТУВАННЯ ЮРІЯ ШУМОВСЬКОГО З НАУКОВИМ ТОВАРИСТВОМ ІМ. ШЕВЧЕНКА

430—436

ГАЛАЙЧУК Володимир
ДЕМОНОЛОГІЯ БЕРЕЗНІВЩИНИ

437—471

ГОДОВАНСЬКА Оксана
«ДОКУМЕНТАЛЬНА ОПОВІДЬ» ПРО ПОВСЯКДЕННЯ РАДЯНСЬКИХ ВЧИТЕЛІВ

472—480

ТЖЕШЧИНСЬКА Патриція
УКРАЇНЦІ З ПОЛЬЩІ В КАНАДІ: МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ І ПОЛЬСЬКОЮ ДІАСПОРОЮ

481—491

ЯЦІВ Роман
УКРАЇНСТВО СУЧАСНОЇ КАНАДИ: ДО ПИТАННЯ ТИПОЛОГІЇ ІСТОРИЧНОЇ ТА КУЛЬТУРНОЇ ПАМ’ЯТІ

492—494

КОЗАК Ганна, КОЗАК Ігор
НЕІСНУЮЧІ ЦЕРКВИ ЯК УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРНА СПАДШИНА У САКРАЛЬНОМУ ЛАНДШАФТІ ГМІНИ КРАМПНА

495—502

МОВНА Маріанна
ПУТІВНИКИ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНИМ МУЗЕЄМ ІВАНА ФРАНКА У ЛЬВОВІ

503—509

Ювілеї

ШКРАБ’ЮК Петро
ДО 80-РІЧЧЯ ПРОФЕСОРА ОКСАНИ ОМЕЛЯНІВНИ ФРАНКО. ЮВІЛЕЙНЕ СЛОВО

510—520

Рецензії

ЛЮБИЧЕВ Михайло
КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ ПРОЦЕСИ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ ТА ПОДІЛЛЯ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ І ТИС. Н. Е.: НОВІ ПОГЛЯДИ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

521—523

МОВНА Уляна
ПІЗНАВАЛЬНЕ НАУКОВЕ ЕСЕ З ЦАРИНИ КУЛЬТУРНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ

524—525

МУШКЕТИК Леся
ПОКАЖЧИК ТИПІВ І МОТИВІВ ПРО УГОРСЬКОГО КОРОЛЯ МАТЯША

526—530

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »